Україна - проживання, ресторани, спорт, культура, туризм

Археологічними розкопками був підтверджений факт існування на місці монастиря нікого культового об'єкту ще в IX столітті до н.е.

Обитель розташована в природних печерах, які колись використовувалися стародавніми слов'янами. Вони утворилися в стіні прямовисній вапняковій скелі на схилі Галицького яру.
Точна дата початку будівництва монастиря невідома: в різних джерелах вона коливається від IV до XII століття, але вже в XIII столітті Свято-Миколаївський монастир згадується як Галицький скіт.В ньому знайшли притулок протестні монахи. В кінці XIII століття монастир було спустошено турецькими завойовниками, але трохи часу через ченці повернулися в обитель і більше їх ніхто звідти не витісняв.

Цікаво, що спочатку Свято-Миколаївський монастир носив назву Свято-Георгіївського. Перейменували його з нагоди сталося дива в ніч перед днем ​​святого Миколая в 1820 році. Легенда свідчить, що рибалки з села Калюс (давньоруське село, яке зараз знаходиться під водами Дністра) під час нічної риболовлі помітили хрест з дрібних світил прямо над монастирем. Після того, як вони вранці поділилися побаченим з священиком с. Непортовое Тимофієм Морецький, були здійснені церковний хід і молебень. Монастир був освячений повторно, цього разу вже як Свято-Миколаївський.

На початку ХХ століття румунське уряд виділив значні кошти для відновлення печерного монастиря, в головній церкві спорудили новий престол та іконостас. У 1943р Свято-Миколаївський монастир був закритий, а ченці - розстріляні, їхні тіла скинуті в Дністер. Тільки один зміг врятуватися. Він дожив до 1965р і встиг розповісти про ці події. Понад півстоліття монастир пустував.

У 1999 році ченці з с. Хрещатик приїхали в монастир з метою його відновлення. Зараз в монастирі проведено електрику і келії в скелях приведені в порядок.

Не дивлячись на те, що будівництво монастиря ще триває, відвідувати монастир можна. Тим більше, що на протилежній стороні від монастиря знаходиться Звенячинсько-Хрещатицька стінка