Україна - проживання, ресторани, спорт, культура, туризм

 Про ХІІІ ст. говорять і знайдені археологами в 1986р. уламки тогочасної кераміки. Однак, перша документальна згадка про монастир, який багато разів руйнувався і горів, належить до 1407р.

Cаме в Лаврові з кінця ХІІІ ст. зберігалися мощі св. Онуфрія. Вони були викрадені у XV cт під час турецько-татарських нападів. Це місце було надзвичайно важливим для русинів, а Лаврівську обитель найчастіше зображали на іконах XVII ст. в Галичині.

У 1549 та 1767 роках монастир сильно постраждав від пожеж. Після останньої в стіні мурованої каплиці раптово віднаходять домовини князів – Лева та Лавра. Ігумен П. Волянський в присутності настоятелів сусідніх монастирів відкрив ці поховання під товстою срібною бляхою. На кошти від переплавки і продажу цієї бляхи відновили монастир. Останки князів було перепоховано.

У 1811р. в Лаврів зі скасованого Білинського монастиря переноситься чудотворна ікона Богоматері, побачити яку приходили тисячі прочан.

У 1910-1914рр. проведено реставрацію церкви, під час якої знищено всі елементи храму в стилі бароко. Тоді ж художник М.Сосенко та отець К.Морозовський знаходять на трьох стінах бабинця цінну поліхромію XV-XVI ст. під шаром живопису 1872р. (авторства Яблонського).

Найбільший розквіт монастиря припав на 1920-1930 рр. Тільки посівної землі монастир мав 1000га, а лісу - 750га (станом на 1930р.).

Після приходу радянської влади монастир грабують, архів обителі вивозиться у с.Стрілки, де його спалюють.

Влітку 1941р. монастир виконує функції більшовицької казарми. Після війни і аж до серпня 1994р. використовується як школа-інтернат для дітей з вадами розвитку. На початку 1950-х церква св. Івана на горі була розібрана, а з її матеріалів в центрі села звели свинарник.

В 1963р. влада оговталася і взяла монастирський комплекс під державну охорону. У 1990р. церква була передана місцевим парафіянам. Перший монах (Степан Бондаренко) приїхав сюди 2 липня 1993р.

Джерело