Україна - проживання, ресторани, спорт, культура, туризм

Найближча  залізнична  станція  -  Буян  за  30  км.

Площа  населеного  пункту  182,5 га

Населення –347

Кількість дворів - 193

День  села – Свято  Трійці

Село  Юрів є  стародавнім  селом  і ровом  Олевської  волості,  яке згадується в  листі  Євстафія  Дашкевича  15  червня  1515  року.

Борис  Дашкевич  віддав  його  під  заклад  Богдану  Глинському в 100 кіл грошей  литовських . Глинські  були  великі  магнати, князі-  мали  великі земельні маєтності на  Чернігівщині,  Білорусії  та  Київщині.  Один із них  Михайло  Львович  прагнув створити  окрему  Українську  державу, в  яку  б  входили Білорусія  та Україна, які перебували  під владою  Литви.За  такі  думки  польський  король  і  литовський  князь  Сігізмунд  усунули

 Б.Глинського з  посади. Але  в 1508 році  він  зі  своїми  братами Василем та  Іваном  очолили  повстання проти  литовського  гніту.

Станіслав  Кабанський  продав  Юрів  та  Копіївку  в 1849 році  за 2500 карбованців. Є.Т.Єремеєву, який  служив  при генерал-губернаторові Бібікові  чиновником  для особливих  доручень.  Єремеєв  був  автором ряду  праць,  але  свої  власні  справи  запустив  так, що  в 1880 році обидва помістя були продані  і  гроші  пішли  після  його  смерті  на погашення  боргів.

Після  нього  Юровом  став  володіти  Орест  Юрійович  Соколовський.

 В  цей  час в  Юрові  проживало  320  людей, в т.ч.  8  ревізьських  душ та  15  євреїв,  які  жили  при  постоялому  будинку та при млині.

Зі слів  Старовойтенко  Надії :

 Мама  її  працювала в  Соколовських  і  розказувала,  що  вони  були  дуже порядні і  розумні  люди . Платили  людям  непогано, давали  їхнім  дітям, коли  женились,  придане.  До  Соколовських  просилося  багато  людей  на роботу, але не всіх  брали : брали  роботящих  і  порядних. Розказувала також, що  вони  і лікували  своїх  робітників ,  так  як  самі  були  медики.

 Під  час  революції  усі  маєтки  палили, а  Соколовських  не  спалили  , ще й  попередили,  щоб вони втікали. Підпалили  тільки  хлівчик,  щоб  відвернути  увагу. А вночі кіньми прості  люди  відвезли  їх  у  Фастів до поїзда.  В  селі  залишився  син  Юрій  і його  дружина, яка  пізніше, коли  в саду  побудували  маленьку  дерев”яну  школу,  учила  сільських дітей.  Розповідала,  що  помістя  Соколовських було неймовірної краси ,  були висаджені  алеї  бузку,  барбарису, до річки  алеї  з лип,  а біля річки  було дві  альтанки  для  відпочинку. 

Часто  приїздив  до  них  відпочивати  знаменитий  живописець Микола  Костянтинович  Реріх, що  свідчило  про  високий  культурний  і  духовний  рівень  розвитку  Соколовських .

Пізніше  після  революції  в  маєтку  був  дитячий  будинок,  куди звозили нещасних  діток  без  батьків  і  близьких  родичів.

 Зі  слів  Радченко  Ніни (яка  нині  покійна ),  мама  її  працювала там ,  і розказала ,  щоб знали майбутні  покоління,  що  там  багато  дітей  помирали  від голоду  та холоду  і  їх  хоронили прямо у  саду  до  ставка,  а пізніше  хоронили  біля  річки,  де  уже  були  загублені  ті  альтанки.

У  1920  році  було  створено  ревком  і  комнезам, які  допомагали продовольчим  загонам  у  викачуванні  хліба  від населення  та  вели агітаційну  роботу до  вступу  селян  до  колгоспу.

В  1930 році в Юрові  діяв  колгосп  імені  Леніна. Колгосп  не виконував план  хлібоздачі . В  1932 році  виконав  план  лише  на  26 %.  А в 1933 році тільки  на  0,1 % Під  час  голодомору 1932-1933р.р.  люди  дуже  бідували, але  більшості  сімей  вдалося  вижити,  померли  тільки : сім”я  Помогайбо Варки (вона  і  три дочки – Тося, Ганя, Женя ). Одна дочка  Катя вижила і померла у  2000 році.

У  сім'ї  Лопати Юхима і Христі помер  син  Михайло.

Помер  Лопата  Андрій  і  Параска, залишилось  четверо  дітей, які вижили. Померли  Тучемський  Данило  Лукич  і  його  син  Іван.  Зі  слів Параски Василівни  Крот -  в  центрі  села  знайшли  пухлу  мертву  жінку, з нею  була  жива  маленька  дитина,  де  ділась  ця  дитина-  ніхто  не  знає.

Уповноваженими по  збору  податків  були:  Ярошенко  І.Н., Семенченко І.М., Помогайбо  М.Д.,  Сич  Ф.Н., Хоменко  С.О., Кириленко  Є.С.

 В  період  репресій  був  заарештований  і  вбитий С.П.Мангер.

Хлібозаготівля  кожного  року  виходила  дуже  важкою.  Так,  в 1938 році Юрівський  колгосп  „Ленінець”  виконав  план  на 11.8% , а другий  колгосп „Перемога”  на  0 %

Коли  почалася  Велика  Вітчизняна  війна ,  більше  сотні  селян  пішли на  фронт . 65  з них  загинули.  В  центрі  села  встановлено  пам'ятник  загиблим воїнам  на  фронтах  Великої  вітчизняної , на  ньому  викарбувані їхні  прізвища. На  трасі  Київ-Житомир  знаходиться  ще 2  братські могили воїнів, що визволяли  наше  село. Багато  визволителів  нагороджено  орденами  і медалями  за  відвагу,  за героїзм.  Та  ось  наші  кавалери орденів  Слави:

Павловський  П.К.,  Ярошенко  В.І.,  Йовенко  І.Я.,  Левченко  А.П.

 Після  Великої  Вітчизняної  війни  маєток, де  була  уже  школа,  добудували  і зробили семирічну  школу,  а пізніше  восьмирічну. На території  школи були  побудовані павільони  піонерського  табору,  де  постійно  відпочивали  діти  з  міста  Мурманська.

В  селі  Юрів восьмирічна  школа  діяла  до  1994  року.  Потім у сусідньому  селі  Червона  Слобода  побудували  нову  середню  школу. І так в  селі  Юрів  залишилась тільки початкова  школа. Саме в ці  роки  ( з 1995р.)  і  приїздив  онук  пана  Соколовського,  який  познайомився  з маєтком  свого  діда, зробив кілька  знімків  на  пам'ять.  А  початкова школа  проіснувала  недовго. Вже  в  1996  році  всі  діти  пішли  у середню школу  села  Червона  Слобода.

 На початку  1972 року  колгосп  „Зоря  комунізму”  об'єднав  чотири села: Ситняки, Юрів, Копіївка і Завалівка.

Нині  на території  Юрівської  сільської  ради працює  два ФАПи,  два сільських  клуби  ,  бібліотека ,  торгівельні  точки,  три  пилорами.

А  на  території  славного помістя  Соколовських побудовані нові котеджі і  забудовується  вулиця  шкільна. На  території  бувшого саду ведеться  забудова нової  вулиці  Грушевського