Україна - проживання, ресторани, спорт, культура, туризм

 Оскільки приміщення західної, або правої половини будинку більші, ніж кімнати східної половини, то північний і південний фасади вирішені несиметрично. В той же час східний і західний фасади, пластично оздоблені хоча і по-різному, але загалом вони симетричні. Декоративне оздоблення фасадів будинку побудовано за принципом наростання пластики і ускладнення, збагачення форм деталей від східного фасаду через дворовий південний фасад до західного (з боку Замкової вулиці) та головного північного. Цікаво, що характер декоративного оздоблення фасадів пов'язаний з призначенням приміщень:фасади східної — жіночої — половини прикрашені досить простими і скромними формами, фасадами ж західної — чоловічої — половини насичені декором з глибоким рельєфом і незбагненною грою різноманітних фронтончиків над вікнами, півколонок, кронштейнів тощо.
Невіддільними елементами архітектури будинку Лизогуба є могутні широкі вертикальні смуги—лопатки по кутах та там, де внутрішні стіни стикаються з зовнішніми. Ці лопатки поділяють площини стін на окремі секції так, як це робилося в дерев'яних хатах:в місцях перетину вінців зрубу.
В загальній композиції та декоративному оздобленні будинку Лизогуба найбільш яскраво втілена характерна риса архітектури Лівобережжя XVII — XVIII сторіч — насичена пластична обробка фасадів шляхом майстерного використання декоративних можливостей конструктивного матеріалу — цегли різної форми та розмірів. Таким чином, ця пам'ятка є чудовим прикладом продовження давньоруської художньої традиції, початої в Чернігові в барвистому мереживі орнаментальної цегляної кладки Спаського собору.
За час свого існування будинок Лизогуба кілька разів міняв призначення (наприкінці XVII — початку XVIII ст використовувався як будинок полкової канцелярії. у XVIII — на початку XX ст. — архів). У зв'язку з цим мінялася і його архітектура, але зміни торкалися головним чином внутрішнього планування і мало відбилися на фасадах. У 1718 та 1750 pp. під час пожеж була знищена дерев'яна забудова Дитинця, був пошкоджений і будинок Лизогуба. Можливо, що під час пожежі 1750 року були зруйновані коробові склепіння в двох західних камерах-кімнатах, а згодом у XIX сторіччі під час переобладнання будинку під архів були розібрані печі та прорубані вікна в східній та західній стінах. У зв'язку з частковою ліквідацією внутрішніх стін хід на горище зроблено з отвору в стелі одного з приміщень, а хід у підвал влаштовано з боку північного фасаду, до якого у XVIII сторіччі прибудовано існуючий і зараз критий ґанок — тамбур з фігурним фронтоном. Замість південного виходу зроблено вікно, а черепична покрівля замінена на залізну. У такому вигляді будинок Лизогуба зберігся до нашого часу. Зараз в ньому міститься художній відділ історичного музею, де можна познайомитися з унікальними художніми творами XVII—XIX сторіч.
Включений до складу архітектурно-історичного заповідника, будинок Якоба Лизогуба є однією з найбільш виразних сторінок історії української архітектури.