Україна - проживання, ресторани, спорт, культура, туризм

 В 1760-х роках Барбара Сангушко, тодiшня власниця села, передає Голодьки у довготермiнове користування регенту коронної канцелярiї Iгнацiю Мальчевському, який був одружений на її сестрi. Подружжя оселилося в Голодьках: тут будується палац неповторної архітектури та краси та закладається багатий парк на берегах рiчки Iкопоть з екзотичними деревами, рослинами, колекцiєю квiтiв. Садибу Iгнацiй Мальчевський назвав на честь своєї дружини - Антонiни.
Після третього поділу Польщі і приєднання цих земель до Російської імперії у 1797 р Антоніни входять до складу Волинської губернії. В 1812 р. князь Сангушко разбудовує садибу - зводиться цілий комплекс споруд, прикрасою якого був чудовий палац. Пізніше маєток перейшов у володіння графів Потоцьких (до середини XIX ст.), які перетворили його на зразковий центр сільськогосподарського виробництва із броварнею, цукровим заводом, винокурнею, лісопилкою і кінним заводом. Палац був оздоблений оранжереями, величезним каретним двором і навіть електричною станцією, але у роки світової та громадянської війни палац був вщент зруйновано.
До наших днів від колишньої величі витонченого палацу Сангушків-Потоцьких дійшли лише старий парк, кінний манеж, побудований на початку XIX ст. ,архітектурно довершенний двоповерховий флігель, будинок управителя та металева огорожа маєтку із фамільними гербами на трьох в'їзних воротах. 
Про часи, коли Антоніни були волосним центром, нагадує особнячок, у якому розмістилася нинішня селищна адміністрація.
Пам’ятки:
ЗАЛИШКИ ПАЛАЦУ САНГУШКІВ-ПОТОЦЬКИХ.
АНТОНІНСЬКИЙ ПАРК.
Площа 14,4 га. Закладено на початку ХІХ ст. на береговому схилі р. Случ. Парк здійснено в ландшафтному стилі, і тільки біля палацу – чітко виражений регулярний стиль. Територією парку проходить сім основних алей:  ялини європейської, туї західної, липи серцелистої, горобини звичайної, клена гостролистого, берези пухнастої та верби білої форми плакучої. Вони обсаджені пухироплідником каменолистим, сніжноягідником білим, вишнею магалебською. У парку росте 48 видів, форм, гібридів дерев і кущів. Особливу увагу привертають модрина польська, сосна чорна, ялина колюча, бархат амурський, бук лісовий форми пурпурнолистої, вільха чорна, горіхи айлантолистий та маньчжурський.
У 1941-1945 pp. і в післявоєнний час тут загинуло багато рідкісних віковічних дерев, зокрема найстаріше в Україні тюльпанне дерев.
У 1990 p. почали реконструкцію парку