Україна - проживання, ресторани, спорт, культура, туризм

Місто розташоване на лівому березі однієї з перлин нашої держави - ріки Ворскли в межах лісостепової природної зони. Особливістю його географічного положення є розміщення в центрі своєрідного трикутника обласних центрів – Сум, Харкова та Полтави. Відстань до обласного центру становить 83 км, до Харкова і Полтави – біля 100 км. Територія міста становить біля 30 кв.км.

Перші поселення на території, яку зараз займає Охтирка, виникли біля 3000 років тому. Заселяли її осілі землеробсько-скотарські племена скіфів. В період Київської Русі тут були слов'янські городища – прикордонні укріплення, пізніше зруйновані монголо-татарським ордами. Майже на 400 років залишалися спустошеними широкі родючі приворсклянські степи «Дике поле». Занепокоєний нескінченними набігами татар, московський уряд вимушений був будувати міцний прикордонний заслін. Засновували фортеці і поселялися вздовж лінії для її оборони не лише московське служиле військо, а й переселенці з Правобережної України, котрі тікали від ополячення і католицизму. Переселенці оселялися на нових місцях слободами, звідки й отримав назву край – Слобідська Україна.

Просування біженців на схід непокоїло й польський уряд, й у 1641 році, поляки, на місці старослов'янського городища, на горі Охтир, закладають прикордонну засіку проти крайнього західного флангу Білгородської засічної лінії. Офіційно визнаною датою його заснування вважають 29 вересня 1641 року. Існує декілька версій походження назви міста. За однією з них, найбільш вірогідною, його назва походить від назви однойменної ріки, яка протікає по місту. В перекладі з тюркської, вона означає «лінива ріка». На думку інших, назва міста з тієї ж таки тюркської, перекладається як «місце, де влаштовують засіку», «біла фортеця». Нова хвиля переселенців з Правобережжя значно примножила чисельність населення і призвела до створення у 1655-1658 рр. Охтирського слобідського козацького полку, який проіснував до 1765 року, коли за наказом Катерини ІІ всі слобідські полки були ліквідовані.

В 1709 році територія Охтирського козацького полку стає ареною запеклої боротьби зі шведами. Більше ста років козачий полк боровся проти навали кримських татар, поділяли з російськими військами гіркоту поразок й величну славу перемог над турками, татарами, шведами. В 1765 році Охтирський козачий полк переформовано в гусарський. В ньому служили Денис Давидов, поет М.Ю.Лермонтов, композитор Аляб'єв, декабрист Муравйов. Після ліквідації полкового устрою Охтирка стає центром провінції Слобідсько-української губернії, пізніше – повітовим містом Харківського намісництва, а згодом Харківської губернії.

Виникнувши як військове укріплення, Охтирка поступово перетворюється на осередок ремесел і торгівлі. В 1718 році в Охтирці з'являється перша в Росії тютюнова мануфактура. В місті працює цегельний завод, виробляється посуд і віконне скло. Щорічно проводиться 4 ярмарки, де торгують кіньми, великою рогатою худобою, рибою, сіллю, хлібом, скляним, залізним і і дерев'яним посудом й на які приїздять купці з багатьох міст. Широкого розвитку в місті набувають ремесла – ткацтво, чинбарство, чоботарство, шорництво, кравецтво, ковальство, гончарство. Далеко за межами Слобожанщини були відомі охтирські килими. Перша повітова школа на Слобожанщині виникла в Охтирці в 1675 році.

Початок місту дав прикордонний сторожовий острог (1654) на лівому березі р. Охтирка. До сер. XVIII ст. було важливим стратегічним пунктом на південно-східному кордоні. Згодом — центр Харківської губернії. Розвинулись ремесла, торгівля. Нині тут понад 20 промислових підприємств. Пам'ятки архітектури в основному в центрі міста. Своєрідний музей під відкритим небом.

ЦЕРКВИ:

ПОКРОВСЬКИЙ СОБОР, 1753-68. Проект розробив архіт. В. Растреллі. Споруджувався собор за участю архіт. С. Дудинського. Зазнав руйнувань у Другу світову війну. Пам'ятка унікальна за своїм об'ємно-просторовим вирішенням, не має аналогів в архітектурі укр. бароко. Із храмом пов'язані імена діячів української культури, серед яких поет П. Грабовський (співав на крилосі в юнацькі роки).

ВВЕДЕНСЬКА ЦЕРКВА, 1774-84. Архіт. П. Ярославський. Поблизу головного входу до собору. За своєю композицією церква сприймається як дзвіниця. Надзвичайно гармонійна, стрімка. Не так давно знайдена оригінальна сульптура, що вінчала баню.

ХРИСТОРОЖДЕСТВЕНСЬКА ЦЕРКВА, 1774. У стилі класицизму, автор невідомий. Чіткість пропорцій, суворість і лаконізм декору дозволяють вважати споруду кращим архітектурним зразком на Сумщині.

МИХАЙЛІВСЬКА ЦЕРКВА, 1884. Унікальна в архітектурному відношенні споруда, на окраїні Охтирки. З червоної цегли, рельєфна кладка. Декоративні елементи запозичено з візантійської і романської архітектур і майстерно з'єднано. Автор невідомий.

ГЕОРГІЇВСЬКА ЦЕРКВА, 1908. Споруда велична, сувора. Досі використовувалася як складське приміщення. (Вул. Київська).

ЦВИНТАРНА ЦЕРКВА, сер. XIX ст. (Вул. Менжинського).

Краєзнавчий музей: вул. Жовтнева, 10.