Україна - проживання, ресторани, спорт, культура, туризм

 Укріплювалосьта розбудововалось місто особливо з сер. XVII ст. Тут споруджено фортецю, 1663 перед нею відступило військо польського короля Яна Казиміра. До кінця XVII ст. Глухів — місце дислокування артилерії. Тут відливали гармати, виготовляли вибухові речовини.
У 1663 р. у місті був заснований дівочий Спасо-Прербраженський монастир. У 1686 р. гетьман Самоилович заклав у монастирі кам'яний Успенський собор, та був висланий до Сибіру, а будівництво завершив Іван Мазепа, що пожертвував для цієї мети 16 тисяч червонців.
На межі XVII-XVIII ст. були споруджені Вознесенська церква з дзвіницею, Михайлівська та Миколаївська церкви, кам'яні будинки козацької старшини: тут мали свої двори гетьмани І. Брюховецький, Д. Багатогрішний, І. Самойлович, І. Мазепа та інші.

Особливий етап в житті Глухова починається з початку ХVІІІ ст. Після того, як за наказом Петра І було зруйновано Батурин (1708) - гетьманську столицю за часів І. Мазепи, Глухів стає головним адміністративним і діловим центром Лівобережної України та новою гетьманською резиденцією (1708-1722, 1727-1734). 12 листопада 1708 р. тут перед Миколаївською церквою у присутності Петра І було піддано символічній страті та проклято гетьмана І. Мазепу.
У 1722 р. тут засновано Малоросійську колегію як вищий орган управління в Україні, що контролював діяльність гетьманів, а у 1734 р. гетьманство було ліквідовано. Проте в 1750 р. воно було знов відновлено за сприянням О.Рорумовського, фаворита цесарівни Єлизавети Петрівни, і в Глухові відбулася рада, на якій, по вказівці з Петербургу, гетьманом України був вибраний 22-річний брат Розумовського, Кирило. Новий гетьман влаштував тут свій двір за прикладом Петербургу. У місті почалося велике будівництво, тут існували придворна опера, два французькі пансіони для дітей «благородного малоруського шляхетства», аптека і книжковий магазин. Ще раніш у 1739 р. відкрилася школа, що готувала співаків і музикантів для придворного хору та оркестру. У ній навчалися видатні українські композитори М. С. Березовський і Д. С. Бортнянський.
У 1764 р. було остаточно скасоване гетьманство, а разом з ним і останні примарні залишки української автономії. З цього часу й до 1784 р. Малоросією керував генерал-губернатор П. А. Румянцев-Задунайський,і це був останній період розквіту Глухова. і його розбудови, яка велась за проектами архітектора А. Квасова, який з 1752 р. очолював «Будівельну експедицію в будівництві міст Глухова і Батурина»,.
В цей час будуються палац П. А. Румянцева (1767-1768 pp.), навколо якого був закладен чудовий парк з гротами, скульптурами, фонтанами та купальнями; зводяться нове приміщення Малоруської колегії, яка відновила в 1764 р. після перерви свою діяльність. Ця будівля столичного масштабу вражала сучасників, її навіть називали «восьмим дивом світу». ЇЇ центральна частина була довжиною понад 200 м, мала три поверхи, фасади прикрашали іонічні колони, в нішах стояло безліч де що химерних статуй, що втілювали алегорії військової доблесті, добробуту і достатоку Малоросії, а всередині будівлі було більш ніж 200 приміщень. Ці та інші визначні споруди зв’язані з ім’ям архітектора Андрія Квасова, який з 1752 р. керував «Будівельною експедицією в будівництві міст Глухова і Батурина».
Але пожежа 1784 р. знищила місто майже дотла й воно втратило свою провідну роль.
Т. Г. Шевченко, який відвідав колишню гетьманську столицю у 40-х рр. ХІХ ст., не знайшов навіть слідів величних споруд гетьманської доби.
Пожвавилося життя після реформи 1861. Глухів став одним з центрів хліботоргівлі і цукрової промисловості Лівобережної України. У розвитку міста, його культури і освіти велика заслуга І. Терещенка і його синів, які виділяли для цього значні кошти. Саме вони збудували у 1884-1893 pp Анастасієвський собор, розташований в самому центрі міста — це одна з найгарніших споруд Глухова.
Місто дуже постраждало за часів Другої світової війни. Більшість житлових будинків XVII—XVIII ст. зникло і лише незначна їх кількість дійшла до нашого часу. Проте, сьогодні в місті зберігається близько 50 пам'яток історії, містобудування і архітектури, які мають загальнонаціональне значення.
У 1994 р. в Глухові був створений Державний історико-культурний заповідник. Нині це єдиний в Україні приклад малого історичного міста, де послідовно реалізований проект формування сучасного архітектурного середовища на основі реабілітації архітектурно-містобудівної спадщини. Ця робота була в 1998 р. відмічена Державною премією України у області архітектури.

ПАМ'ЯТКИ
МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА, 1686. Яскравий твір українського бароко, найстаріша пам'ятка архітектури міста. Вражає інтер'єр внутрішнім простором, стрімкістю, величчю. Храм створений талановитим майстром М. Єфимовим. Декор дзвіниці, добудованої 1871 із західної сторони, повторює декор основної споруди. В історичному минулому біля церкви, на Радній площі, вибирали гетьманів, вирішували інші громадські і державні справи. (Вул. Леніна).
СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКА ЦЕРКВА, 1705. На місці дерев'яної, що згоріла 1848. Пірамідальної форми, спрямована ввишину, позначена слідами впливу творчості архіт. І. Григоровича-Барського. Споруджена в перехідному стилі від бароко до класицизму. Інтер'єр відзначається стрункістю. Для пам'ятки найхарактерніше — гармонійні пропорції і виразний силует. Архіт. невідомий. (Пл. Рудченка).
АНАСТАСІЇВСЬКА ЦЕРКВА, 1896. Архіт. А. Гун, стіни розписані братами Свідомськими. Іконостас з білого каррарського мармуру, вражає майстерністю виконання. Архітектурні форми чіткі, не перевантажені деталями. Храм, за об'ємним вирішенням, нагадує дещо зменшиний Володимирський собор у Києві. У нижній частині собору розташована усипальня сім'ї Терещенків. (Пл. Рудченка).
ВОЗНЕСЕНСЬКА ЦЕРКВА, 70-ті рр. XVIII ст. Перебудована 1866. (Вознесенське кладовище).
ТРІУМФАЛЬНІ ВОРОТА, 1766-85. Архіт. А. Квасов використав типові форми і елементи класики. Арочний тунель для проїзду, обабіч прибудови, приміщення. У Другу світову війну пам'ятка була зруйнована, у 50-ті рр. реставрована, має первісний вигляд.
МУЗЕЇ:
Краєзнавчий музей: вул. Леніна, 42.
Державний історико-культурний заповідник: вул. Путивльська, 33.