Україна - проживання, ресторани, спорт, культура, туризм

 З кінця XVI ст. має сучасну назву.
Історія краю сягає в далеку давнину. Земля обухівська багата на археологічні та історичні пам'ятки, з найдавніших часів розвитку людської цивілізації. У районі археологами знайдено залишки палеоліту (кам'яного віку). Провідним заняттям того часу було полювання, зокрема на мамонта, довжина якого сягала 4 м., висота до 3,6 м., а маса до 4,5 т. Кістки мамонта знайдено в Трипіллі, Халеп'ї, Українці, Безрадичах, Обухові, Підгірцях. Тут ще й досі знаходять в землі багато стародавніх знарядь праці: молотки, сокири, скребки, грузила тощо.
Територію району заселяли скіфи-орачі. Землю вони обробляли оралом, урожай збирали залізними серпами, використовувалися зернотерки. Поряд із жертовниками виявлено глиняний посуд – священні чаші та світильники, глиняні статуетки богинь, биків, ведмедів. Отже, трипільське мистецтво продовжувалось і в сколотському.
Багата на археологічні знахідки епоха антського царства (черняхівська культура). Носіями черняхівської культури були анти (тобто українці).
Поселення цієї доби досліджено в Обухові, на Дівич-горі у Трипіллі. Матеріальні пам'ятки Черняхівської культури (II—V ст. н.е.) були також розкопані біля с. Жуківці, Верем'я, Черняхів, Дерев'яна, Обухова та ін.
Черняхівська культура – найвизначніше явище "варварського світу".
Поселення антських часів густо покривали всю територію. Так, у селі Дерев'яна було досліджено могильник черняхівського типу поховань. У похованнях знайдено римські монети.
Археологами виявлено цілі майстерні – залізоробні, ковальські, ювелірні, гончарні. Знайдені римські монети свідчать про розвиток регулярної торгівлі. Антам притаманний був потяг до прекрасного. Вони прикрашали все, чим користувалися в повсякденному житті: житло, одяг, зброю, побутові речі. Значного рівня досягло ювелірне ремесло, вироби якого були справжніми шедеврами.
При розкопках поблизу с. Дерев'яна серед інших речей виявлено межовий камінь великих розмірів (нині його можна побачити біля Київського педагогічного університету). На цьому камені викарбовано тризуб і силует бика, який, як вважають вчені, стояв на нашій землі сторожем чиїхось родових володінь.
Після другого поділу Польщі у 1793 р. Обухів у складі Правобережної України був приєднаний до Росії.
У 1976 р. указом імператора Павла І одна половина Обухова з прилеглими землями (3652 десятини) була надана Київському цивільному губернаторові М. М. Бердяєву, його синам і онукам. Друга – передана до казни і називалася ранговою. Селяни першої частини були кріпаками, другої – казенними. Після цього поділу за обома частинами містечка закріпилися відповідні назви: Бардіївка (нинішня Піщана) і Кип’яча, що стала власністю казни.
Земля обухівська багата на археологічні та історичні пам'ятки, з найдавніших часів розвитку людської цивілізації.