Україна - проживання, ресторани, спорт, культура, туризм

 Воно згадується як великий порт на Дніпрі у творах візантійського імператора Костянтина Багрянородного, який жив у середині Х ст. Літописець згадує, що до Києва прибуває багато човнів з верхнього Дніпра. У Києві човни купують руси, забирають з старих човнів у нові все те, що треба, і купують нові потрібні речі. По цьому в червні місяці їдуть униз по Дніпру й доїздять до города Витачева, котрий платить дань русам. Прибувши сюди, вони чекають ще два – три дні, поки з’їдуться всі човни, а тоді рушають вже далі Дніпром.
Не один раз згадується Витачів у літописах. У запису за 1095 р. розповідається, що половці напали на город Юр’єв на річці Росі. Хоча самого города вони не здобули, але з страху перед ворогом мешканці залишили місто, і юр’євці повтікали до Києва. Святополк, князь Київський: “повели рубити город на Вытечеве холму, в свое имя нарек Святополчь город;и повели епископу Марину с Гургевци сести ту, и Засаковцем, и прочим от тех град;а Гюргев зажгона Половци тощ”.
У 1103 р. недалеко біля Витачева відбулася нарада князів (біля Долобського озера).
Ще раніше, в 1100 р., в самому Витачеві відбулась така ж нарада, за участю князів Святополка київського, Володимира Мономаха, Давида і Олега;однак князі між собою не порозумілися.
У Витачеві збереглися сліди старих валів. Частина старого городища рушилася вже в Дніпро, а частину забудовано оселями.