Західний регіон
с.Олика, Ківерцівський р-н
Волинська область, 452 63
1564 р. місто отримало Магдебурське Право. Вибори урядовців урочисто проходили у ратуші, зведеній через кілька років після Троїцького костелу. Тут же в підземеллях відбували покарання ув’язненні. Місто вибирало лавників на чолі з війтом та райців на чолі з бургомістром. Обрані чиновники слідкували за станом міських укріплень, дотриманням норм торгівлі, за якістю виробів ремісників. Були й допоміжні урядовці: возний, нічна сторожа, прокуратор, слуги, посланці, а також майстер справедливості (кат). Відмітимо, що мати власного ката могло дозволити собі лише багате місто, адже майстрів заплічних справ вчили лише у Львові
Коли помер, не залишивши спадкоємців, великий канцлер литовський, фундатор костелу Трійці та замку, Альбрехт Станіслав(1595-1656), Олика відійшла до несвізького князя Михайла Казимира, литовського польного гетьмана – і вже аж до ХІХст. творила єдину цілість з несьвізьким майоратом.
З 1638р. в Олиці активно діяла колегіата св. Трійці, філія Академії у Замості, де 5 професорів викладали логіку, риторику, граматику, теологію та основи наук. У 1720 місто спалили шведи.
Останнім прямим нащадком князя Миколи Чорного був Домінік Радзівіл (1786-1813), полковник наполеонівської армії. За участь у анти-російській військовій кампанії всі його маєтки було секвестровано (тобто держава заборонила князю користуватися приватним майном). Інший магнат, Адам Чарторийський, добивається у царя Олександра І наступного 1814р. ліквідації секвестру. Олику отримує Антон Радзівіл (1775-1832), представник клецького майорату.