Україна - проживання, ресторани, спорт, культура, туризм

Кам'янець-Подільська фортеця вперше згадується в 1374 році в грамоті князя Юрія Коріатовича, який володів на той час Поділлям. Археологічні дослідження свідчать, що фортеця існувала в Х-ХIII ст.ст. Спочатку вона являла собою типову староруську дерев'яну оборонну споруду. Стіни та башти були в основному дерев'яними і лише частково кам'яними. В XV ст.Поділля було загарбане польсько-шляхетською державою, і Кам'янець-Подільський став центром воєводства, важливим пунктом оборони Речі Посполитої.

В середині XVI cт. дерев'яні укріплення фортеці під керівництвом архітектора Йова Претвича були замінені кам'яними. Фортеця являє собою багатокутник витягнутої форми, обнесений високими кріпосними стінами з баштами на кожному розі. Праворуч від східних воріт знаходиться одноярусна п'ятигранна Чорна башта з криницею глибиною 36 м. і діаметром 6 метрів.Далі по колу йде 10 башт - Лянцкоронська, Комендантська, Рожанка, Водна, Нова, Денна, Ляцька, Тенченська, Ковпак і ліворуч від східних воріт - Папська, або Кармелюкова. Цю останню назву башта дістала у XIX cт., коли в ній було ув'язнено Устима Кармелюка.

В 1672 році місто Кам'янець-Подільський, як ў все Поділля, захопили турки. Вони відновили зруйновані укріплення, але ніяких значних споруд у комплекс укріплення не внесли. В зв'язку з тим, що тут містився турецький гарнізон, фортецю і міст у народі почали називати "турецькими". Після приєднання у 1812 році Бессарабії до Російської імперії турецький кордон відсунувся, і Кам'янець-Подільська фортеця як оборонна споруда втратила своє значення, її почали використовувати для розміщення гарнізону, а згодом - як в'язницю.

В 1928 році фортецю, як пам'ятку старовини, за постановою РНК УРСР було оголошено республіканським заповідником, а в 1937 році тут організовано музей-заповідник. В 1948 році фортецю внесено до державного реєстру історико-архітектурних пам'яток загальносоюзного значення.