Україна - проживання, ресторани, спорт, культура, туризм

З діабазу побудований весь палац Воронцова. Діабаз - місцевий камінь вулканічного походження, має сіро-зелений колір й досить високу твердість, за яку й цінується. Він удвічі твердіший за граніт, а ще ой як капризує при обробці. Алупкінський палац — єдиний у світі, побудований із сіро-зеленого діабазу, дуже міцного і гарного, але примхливого матеріалу.

Для будівництва палацу діабаз ретельно шліфували вручну, за допомогою примітивних інструментів. Імена тих майстрів зараз прикрашають коридор палацу (Роман Фуртунов, Яким Лапшин, Максим Тисленко, Наум Мухин). Багато діабазу було добуто прямо в Алупці й він же був використаний зодчими при будівництві палацу. Відшліфований діабаз використовувався також в інтер’єрах палацу у вигляді ваз, арок, камінів й т.п. . По підрахункам самого графа Воронцова на діабаз він потратив близько 9 мільйонів карбованців сріблом.

Південний бік палацу, що дивиться на Чорне море – найкрасивіший. Його портал -це глибока ніша, що прикрашена ліпними орнаментальними рельєфами. По фризу розміщена арабська фраза, що повторюється шість разів: “Й нема щастя, окрім дарованого аллахом”. Н.Іоніна в книзі “100 великих палаців світу” на сторінці про Воронцовський палац пише: “Портал Воронцовського палацу здавна називають Альгамброю, хоча його архітектура не має нічого спільного з архітектурою знаменитого палацу в Гранаді.

Форми портала архітектор Е.Блор взяв з індо-мусульманської архітектури великих моголів. Цей урочистий, чисто східний вхід навіяли зодчому грандіозні портали мечетей й мавзолеїв мусульманської Індії. Прототипом ніші Алупкінського палацу могли бути портал мавзолея Сафдар-Янга біля Делі і в ще більшій мірі портал мечеті в Делі, побудованої Шах-Джаханом. “ Продовженням порталу Воронцовського палацу є “Левова тераса”, від якої до узбережжя ведуть сходи, що обороняються шістьма мармуровими левами, майстерні роботи італійця Бонанні. Найвідоміший з цих левів, це так званий “Сплячий лев”. Він став одним з символів Алупки.

Головний в`їзд до палацу був влаштований з боку Симеїзу – вузький проїзд під охороною величних башт виходив до парадного двору. З боку північного фасаду, виконаного в пізньоготичному стилі, в`їзд був через аркові ворота. По кутах над аркою були розміщені кам`яні герби Воронцових і Браницьких. Алупка має магічні властивості - чим більше про неї дізнаєшся, тим більше вона зачаровує. 1823 р. граф Михайло Воронцов став генерал-губернатором Новоросійського краю і зажадав зробити з Алупки місце своєї літньої резиденції. У листопаді 1824 р. сюди прибуває садівник Карл Кебах. Він масово закуповує саджанці з усього світу з Північної й Південної Америки і Китаю, Японії і Карелії, Іспанії і Кавказу.

 Лише кількість сортів троянд перевищила 2000! А найвідоміший селекціонер Гартвіс у 1829 р. спеціально для Алупки вивів нові сорти троянд, два з яких -"Алупка" і "Графиня Єлиза-бет Воронцова" увійшли до світового каталогу троянд. Палац спроектував модний англійський архітектор Едвард Блор (1789-1879). Він обслуговував королівський двір і проектував особисту садибу Вальтера Скотта замок Аббот-сфорд під Единбургом. Майстер стилізації Е. Блор гармонійно поєднав в Алупкінському палаці стиль епохи Єлизавети Тюдор (XVI ст.) і пишні форми індійської архітектури періоду Великих Моголів (XVI ст.). Учень Блора Вільям Гунт органічно вписав палац у рельєф місцевості. Палац складається з 5 корпусів і нагадує знаменитий арабський палац Аль-гамбра (Гранада, Іспанія).

Алупкінський палац — єдиний у світі, побудований із сіро-зеленого діабазу, дуже міцного і гарного, але примхливого матеріалу. Цей чудовий палац із винятково мальовничими вежами в дусі Альгамбри оточений розкішним парком.

 У його плануванні архітектори виявили рідкісну майстерність у поєднанні різних історичних стилів: класичного і готичного, італійського Ренесансу і англійського пейзажного саду. Оглядання чотирьох великих терас переносить вас у казкову мавританську Альгамбру, а чудові пейзажі занурюють у світ китайського садового мистецтва. Тераси прикрашають "готичні" фонтани, виконані і у формах примітивних стилізацій (IX-X ст.), і у витончених формах ХП-ХІІІ ст.

 Верхню терасу прикрашають парні флорентійські фонтани, що прибули з Італії в 1848 р. Парадні сходи з діабазу створюють центральну вісь парку і прикрашені трьома парами величних левів з майстерні болонського скульптора Боннані.

Звідси відкриваються прекрасні краєвиди, адже ви перебуваєте в центрі амфітеатру, що утворюється узгір'ям Ай-Петрінського пасма.