Україна - проживання, ресторани, спорт, культура, туризм

1. Історичні відомості про місто Рогатин Рання доба За даними археологів територія Рогатинщини була заселена понад сто тисяч років тому. Підтвердженням цього є численні археологічні знахідки, виявлені на цій місцевості, - знаряддя праці кам’яного віку та епохи бронзи, залишки стоянок і городищ, пізнього палеоліту, могильники, кургани, тощо. А перші письмові згадки про Рогатин датуються 1200 роком. Рогатин був тоді звичайним середньовічним містом. Він виконував роль оборонного пункту спочатку Галича, а потім володінь польського короля.Основна частина будівель була обведена земляними валами і дерев’яними укріпленнями. В XIV – XV століттях, після занепаду Галича, Рогатин стає відомим осередком ремесла і торгівлі. Цьому сприяло вигідне розташування його на важливих торгових шляхах. Рогатинські ярмарки славились і за межами Галичини.В кінці XV століття почалися масові напади на Галичину з боку Туреччини і Кримського ханства і поділля під час одного з таких нападів на Рогатин була схоплена дочка місцевого св’ященника Настя Лісовська, названа пізніше Роксоланою, і яка стала дружиною Сулеймана Пишного – наймогутнішого султана Османської імперії. Польська шляхта також чинила збройні напади на міста і села Галичини. Політика грубого насильства і грабежу, жорстокої експлуатації і розорення посилювали незадоволення народу. Це викликало різкий протест і масову участь населення Рогатинщини у визвольній війні українського народу 1648 – 1654 років під проводом Богдана Хмельницького. Після поділу Польщі 1772 року і прилучення Галичини до Австро-Угорщини Рогатин став незначним провінційним торговим містом. Селяни і дрібні міщани в основному працювали в полі. Занепадало ремісництво... Пізня доба Багато лиха зазнали мешканці Рогатинщини в роки першої світової війни. В Рогатині вогнем російської і австрійської артилерії було зруйновано 70 процентів будинків.В той час на Рогатинщини сильно посилився патріотичний національний рух. Важливу роль в тому відіграла українська інтелігенція. Як тільки трапилась можливість випробувати свій патріотизм на ділі, сотні молодих людей зголосилися в лави українських січових стрільців. Першим їх командиром став директор Рогатинської гімназії Михайло Галущинський. Серед добровольців були вчителі цієї гімназії Никифор Гірняк, Микола Угрин – Безгрішний, а також поет в музикант Левко Лепкий, Юліан Соколовський та інші. Микола Угрин – Безгрішний навіть створив рогатинську сотню добровольців. У вересні 1939 року під ударами гітлерівських і сталінських політиків і військ розпалася польська держава. Ще до приходу червоної армії, польських вояків, поліцаїв та жандармів стало роззброювати місцеве населення. Це робили як комуністи, так і націоналісти.Коли в червні 1941 року територію Рогатинщини зайняли німці, всі більшовицькі організації, колгоспи, радгоспи, сільради, партійні і радянські установи розлетілись, як пух на шаленому вітрі. По селах замайоріли синьо – жовті прапори, стали працювати українські установи, поліція. І майже всі вже думали, що аж тепер буде самостійною Українська Держава. Але досить було 30 червня 1941 року у Львові ОУН під проводом Степана Бандери проголосити відновлення Української державності та утворити Українське Державне Правління на чолі з Ярославом Стецьком, як гітлерівці відразу ж продемонстрували своє фашистське обличчя. Вони посадили під арешт керівників і організаторів проголошення Акту і провели масовий терор проти Українських Націоналістів. Тюрми переповнилися українськими патріотами, почалися масові розстріли оунівців. Рогатин у XVI—XVII ст. Історія Рогатина бере початок від часів Галицько-Волинського князівства. В околицях села Підгороддя, неподалік міста, розкопано декілька городищ X—ХІІІ ст. Збереглися залишки валів, укріпленого дитинця, фундаменти церкви, сліди житлової забудови. Перша згадка про Рогатин за літературними джерелами припадає на 1200 р. У XII ст. землі теперішньої Рогатинщини були вотчиною Ростиславичів — правнуків Ярослава Мудрого — Рюрика, Володара та Василька. Після захоплення 1349 року галицьких земель королівською Польщею Рогатин розбудовується на теперішній території. В буллі папи Боніфація IX перемишлському єпископу Рогатин вперше названо містом. Інтенсивний розвиток міста починається після надання йому 1415 року магдебурзького самоврядування та пов'язаних з ним при¬вілеїв. Включений до числа королівських володінь, Рогатин часто переходив від одних орендарів до інших. У XVI ст. відбувається становлення міста як важливого ремісни¬чо-торговельного осередку. Рогатинські ярмарки і торги тривалий час не поступалися львівським. У 1535 році польський король Сигізмунд підтвердив привілеї Рогатина і надав йому герб із зображенням оле¬нячого рога та літери «R». Формується забудова центральної частини міста, структура якої мала типовий для тогочасних західноукраїн¬ських міст вигляд. Торговим і політичним центром Рогатина була ринкова площа, оточена чотирма рядами впритул зведених будинків з вузькими фасадами. Посередині стояла ратуша, збудована 1539 ро¬ку. При ній містилися майстерні, що виробляли сукно. Певно, як і в інших містах, вздовж фасадів будинків було прилаштовано “підсіння” — дерев'яний або мурований ґанок, під яким провадилася торгівля. Будинки XІX — початку XX ст., що ними забудовано те¬пер ринкову площу, стоять на давніх фундаментах і мурованих льо¬хах, призначених колись для зберігання товарів. Тут-таки, на площі, містився міський водозбір, вода до якого надходила дерев'яними трубами. На кутах ринку починалися головні вулиці міста, що вели до Львівської, Галицької та Краківської брам і далі переходили в гос¬тинці. Місто звідусіль захищали широкий вал та рів. Залишки земля¬них укріплень подекуди збереглися вздовж сучасних вулиць Фортеч¬ної та Валової. В люстрації 1572 року згадується, що «старе місто обведене було парканом», тобто дерев'яним частоколом, вкритим ґонтовим дахом. Пізніше на його місці виросли кам'яні мури. Замок у Рогатині був дерев'яний. Оборонне значення відігравали дві най¬більші культові споруди міста: церква Різдва Богородиці та костьол Св. Миколая. Їх високі дзвіниці з вузькими вікнами-бійницями доте¬пер домінують у міській забудові. В межах міста, неподалік Львів¬ської брами, стояли розібрана у XІX ст. дерев'яна церква Св. Варва¬ри та заснований 1614 року і знесений 1774-го монастир та костьол домініканців. Дерев'яні церкви Св. Духа, Св. Миколи, Св. Юрія (не збереглася) збудовані були у передмістях, яких у Рогатині налічу¬валося чотири: Нове Місто, Бабинці, Завода, Навулицях. Забудова передмість, заселених переважно ремісниками, відзначалася вільні¬шим плануванням. Дерев'яні, вкриті соломою або ґонтом хати перед-міщан стояли на оточених плотами ділянках з городами та садками. Ремісники й купці складали більшість серед рогатинських міщан. Місто мало добре розвинену цехову структуру. На початку XVІІ ст. налічувалось 29 ремісничих професій. Діяли цехи: кравецький, ткацький, шевський, різницький, пекарський, кушнірський, бондар¬ський. До спільного цеху входили слюсарі, пічники, римарі, котлярі, сідлярі. Окремо існував музичний цех. Поруч з площею Роксолани, вулиця Міцкевича, де знаходиться Рогатинська музична школа, відкрита в 1962 р. Близько 300 дітей навчаються тут грі на фортепіано, струнно-смичкових, народних та духових інструментах. В учбовому закладі ство¬рено хоровий колектив, оркестр народних інструментів, ансамбль скрипалів та бандуристів. Навчання в музичній школі допомагає юним громадянам глиб¬ше пізнавати мистецтво, задовольняти естетичні запити. Почуття прекрасного вихованці школи зберігають на все життя. Багато випускників школи, закінчивши музичні училища вузи, працюють в культосвітніх закладах області. В Рогатині працю: також дитяча юнацько-спортивна школа. Юні стрільці, вихованці школи, не раз були призерами змагань. В спортивній школі по¬будовано прекрасний тир, трудиться згуртований колектив тре¬нерів, закоханих у свою справу. З Рогатина починала шлях у великий спорт неодноразова чемпіонка країни з кульової стрільби Леся Леськів. Викликає інтерес приміщення учбового корпусу технікуму, з яким зв'язані пам'ятні події в житті міста. В 1909 р. в цьому будинку після тривалих клопотань прогресивної громадськості була відкрита українська гімназія. Передові ідеї мали вели¬кий вплив на формування поглядів вихованців гімназії. В таємних гуртках учні вивчали марксистську літературу, знайо¬мились із соціалістичним рухом на Галичині. У засі¬даннях нелегальних груп разом із гімназистами брали участь робітники Рогатина. Вихованці гімназії урочисто відзначили сторіччя з дня на¬родження великого українського поета-революціонера Т. Г Шевченка. В березні 1914 р в учбовому закладі відбув¬ся концерт, під час якого виконувалися пісні на слова Кобзаря. В гімназії навчалися відомі діячі КПЗУ— В. Сірко, К. Макси¬мович. Любов до свого народу виховували у гімназистів викла¬дачі — письменники Денис Лукіянович та Антон Крушельницький, Історик Іван Крип'якевич. Малювання викладав у гімна¬зії художник Юліан Панькевич. До речі Ю. Панькевич був також видатним мистецтвознав¬цем, одним з організаторів «Товариства для розвою руської штуки», створеного у Львові. Він спілкувався з І. франком, створив глибоко психологічний портрет великого Каменяра, Ілюстрував його твори. Прекрасні живописні полотна, зокре¬ма портрети Богдана Хмельницького і Тараса Шевченка, ство¬рені в Рогатині в 20-х роках, не принесли визнання автору Нищ картини Ю. Панькевича зберігаються в музеях України. На центральній магістралі, вулиці Галицькій, розміщена більшість промислових підприємств Рогатина. Серед них нижній склад Рогатинського лісопункту. Сюди щорічно поступає на переробку близько 50 тисяч кубометрів деревини. Крім будівельного лісу, з нижнього складу в різні кінці Української, Молдавської, Литовської держав. Інші союзні республіки відправляються чорнові меблеві заготовки, дошки, інші вироби. Лісівники дбають про комплексне використання деревини. Всі відходи переробки лісу подрібнюються на технологічну тріску, яка іде для потреб народного господарства. В 12-й п'ятирічці виробництво розширюється На нижньому складі споруджується сушильний І паркетний цехи, нові побутові при¬міщення. В Рогатині охороняють зелені багатства краю. Ботанічним заповідником оголошена так звана Чортова гора, розміщена за 3 км від Рогатина. Це пам'ятка республіканського значен¬ня, де збереглося більше 20 рідкісних рослин, таких як сон великий, черевички зозулині, ковила каменелюбна та інші, занесені до Червоної книги України. Більшість підприємств Рогатина тісно пов'язані з сільсько¬господарським виробництвом. Одним з них с комбінат хлібо¬продуктів, розміщений по вулиці Галицькій. На комбінат посту¬пає добірне зерно, вирощене в колгоспах і радгоспах району, 150 тонн сортового борошна щоденно виробляє підприємство. Комбінат після реконструкції став механізованим сучасним підприємством. По далеких і близьких адресах відправляєть¬ся звідси борошно, щоб незабаром перетворитися в запашні паляниці. Гордістю комбінату є його славні трудівники: Є. П. Лялька, В Ю. Мельник, Я М. Гарасим, які стали визна¬ними майстрами борошномельної справи. 2. Памятники архітектури та їх географічне розташування Вулицею Коцюбинського пройдемо до річки Гнила Липа. Зразу за містком, у затишному куточку, знаходиться музей дерев'яної архітектури і живопису XVI—XVІІІ ст., розташо¬ваний в колишній Святодухівській церкві. Це архітектурна пам'ятка XVIст. Вона являє собою тридільний храм, складе¬ний з товстих дубових брусів. Центральний зруб перекри¬тий наметовим дахом з трьома заломами і закінчується ліхтариком. Бічні пірамідальні бані дуже схожі на оборонні вежі. В дворі знаходиться триярусна дзвіниця, вкрита як і церква, дерев'яним ґонтом. В церкві зберігся іконостас, створений на кошти Рогатинського братства в 1650 р. Це — перлина українського мистецт¬ва XVІІ ст. Живопис іконостасу відзначається художньою довершені¬стю, в ньому втілені високі ідеали гуманізму. Над створен¬ням ікон безіменні митці працювали в період визвольної війни українського народу 1648-1654 р. В образах святих зображені люди, яким властиві глибокі пристрасті. Сповнена експресії фігура архангела Михаїла символізує оборонця рідної землі. З мечем і щитом в ру¬ках, він готовий до бою з ворогом. Реалістичний портрет богоматері. На ньому зображена проста українська жінка з лагідними очима, сповненими материнської любові. Виразні портретні характеристики у пророків та апостолів. Рельєфна різьба нагаду: ренесансну орнаментику білокам'я¬ної архітектури Львова та інших західноукраїнських міст. Про високу мистецьку цінність іконостасу свідчить і той факт, що його бічні врата з іконами «Архангел Михаїл» та «Мельхиседек» в 20-х роках XIX ст. експонувалися у Відні на міжна¬родній художній виставці. Крім іконостасу, в музеї експонується церковний живопис XVI ст. Представлені також твори декоративної різьби та скульптури, виконані народними майстрами. Експонати музею викликають значний інтерес у відвідувачів. Працівники музею проводять значну роботу по вивченню і збереженню вітчизняної художньої спадщини. Пам'ятка архітектури — Святодухівська церква — свідчить не тільки про глибину творчої думки майстрів минулого, але й і про високу культуру наших сучасників, шанобливе ставлен¬ня до пам'яток старовини, про прагнення зберегти їх для май¬бутніх поколінь. На тій же площі, де стоїть церква Різдва Богородиці, розташована ще одна пам’ятка архітектури – костьол св.Миколая. На цьому місці звели костьол ще в XV столітті, але він був зруйнований під час частих татарсько-турецьких нападів. Нинішню споруду звели в 1666 році, але й вона зазнавала частих руйнацій. За часів Австро-Угорщини була проведена ґрунтовна реконструкція, яка згладила явні оборонні риси костьолу й надала йому готично-ренесансних форм, були замуровані бійниці. В 1862 році ремонтувалась 30-ти метрова дзвіниця. В 1944 році був пошкоджений дах і шпиль. В 1945 р. башту відновили й навіть надбудували 2 метри. В 1969-1973 роках провели чергову реконструкцію і розмістили в ньому музей атеїзму. Зараз це діючий храм. Поруч з костьолом, був споруджений пам''ятник польському поетові Адамові Міцкевичу, який після реконструкції площі був перенесений за північний бік храму. На східному боці площі Леніна височить 30-метрова чоти¬рикутна мурована вежа, яка завершує давню культову споруду. Це костьол святого Миколая, споруджений, за архівними документами, в 1666 р. Проте архітектурні прийоми свідчать про більш раннє походження цієї пам'ятки, якій властиві елементи готики і пізнього ренесансу. В конструкції костьолу органічно поєднуються принципи оборонної і культової архітектури. Вежа використовувалась не лише як дзвіниця, а й спостережний пункт. Під час облоги Рогатина захисники міста вели вогонь по ворогу з вузьких бійниць костьолу. Костьол, перекритий стрільчатим склепінням вражає своєю величністю. Його будівничі турбувалися, щоб вигляд та оздоблення приголомшували віруючих, в основній своїй масі неграмотних, виховували в них побіж¬ність, сліпу покору. Крім костьолу Святого Миколая у Рогатині є ще церква цього ж святого. Розміщена церква Св.Миколая на околиці Рогатина (Горішні Бабинці). Побудована вона в 1729 році. Хоча після реставрацій вона й втратила свій первісний вигляд, та все ж разом з дзвіницею, внесена в реєстр культурного надбання України. Ще є в Рогатині церква Св. Юри 1876 року. Крім сакральних споруд в Рогатині привертає увагу знаменита Рогатинська українська гімназія. Відкрилась вона в 1909 році (будував архітектор Левитський). В ній викладали або навчались багато визначних українців - Антон Крушельницький, Іван Крип''якевич, Юліан Опільський, Денис Лукіянович, Роман Грицай, Микола Чайковський, Борис Кудрик, Юліан Данькевич та інші. Неподалік Рогатина, біля автодороги на Бережани розташована Чортова Гора, котра є ботанічним заповідником і унікальною пам''яткою природи Опілля. Ще й досі у рогатинців поширена легенда про те, що чорти не злюбили Рогатина і хотіли засипати його землею. Цю гору чорти вирили біля села Лопушна, залишивши на цьому місці велику, яму приблизно такого ж розміру і понесли на Рогатин. Одначе вранці заспівали півні, і чорти злякавшись, залишили гору там де вона й знаходиться нині. Що ще. Цитата з дореволюційного видання енциклопедичного словника Ф.Блокгауза і І.Ефрона: “Рогатин (польск. Rohatyn) — город в австрийской провинции Галиции, на реке Гнилой Липе, впадающей в Днестр. Старинный замок князей Любомирских. Жителей (1890) 5616, главным образом евреи. Хмелеводство, производство сукон, торговля; близ города добывание гипса”. А тепер саме головне. Більшість вчених вважають, що в Рогатині народилась Настя Лісовська – знаменита Роксолана. Про неї дуже бобре написав В.І.Червінський: “Українські жінки нарівні з чоловіками творили національну історію, залишаючи у ній глибокий, психологічно яскравий і повчальний слід. Одна з таких українок, яку примхи долі піднесли зі становища невільниці-рабині на найвищий щабель суспільної ієрархії – до султанші наймогутнішої на той час у світі Османської імперії, є Роксолана (Анастасія, за деякими джерелами – Олександра) Лісовські. Народилась вона 1505 р. в м.Рогатині на Галичині у родині священика. За свідченням української історіографії, 1520 р. Роксолана ще неповнолітньою дівчиною потрапила в полон до кримських татар під час чергового набігу на українські землі й була продана до гарему султана Сулеймана ІІ (прозваного Великим, Пишним, Справедливим). Спочатку її купив вірменин-перекупник, а продав у Апрет-базарі (торговищі, де у Кафі (нині Феодосія) у Криму продавали жінок) якомусь царгородському достойникові, а той подарував її до гарему султана. Спочатку Роксолана була служницею. Доглядання Сулейманового сина і спадкоємця престолу Мустафи було наступним щаблем у невільничому житті Роксолани, відтоді й почався її казковий зліт. Сулейман, побачивши Роксолану, закохався до нестями, був захоплений її вродою, розумом, освіченістю, музичним талантом, чемністю, хоча, за свідченням сучасників красунею вона не була. Віддаливши першу дружину, кавказьку княжну, та її сина, султан одружився з Роксоланою. Роксолана прийняла магометанство, їй дали кілька турецько-арабських імен – Хасеке – Ель – Хуррем – Хатун, що в перекладі українською означали “Велика Пані Веселощів і Радості”. Ім’я “Роксолана”, очевидно, дала їй історія. Наших предків у давнину називали аланами, тож, вірогідно, й ім’я “Роксолана” пішло від латинського слова “Рекс” (цар) і “алани”. Можливо також, що це ім’я походило від назви давнього кочового племені сарматського походження – Роксолані. Візантійські та західноєвропейські середньовічні автори називали роксоланами (також скіфами й сарматами) русичів і загалом слов’ян. В історії вона відома також як велика добродійниця. У Медині вона побудувала водоводи та велику мечеть Сулеймана, у Стамбулі – мечеть, притулок для вбогих, лікарню. Померла Роксолана в жовтні 1561 р. (за іншими відомостями 1558 або 1563). Похована у восьмигранній усипальниці, збудованій за велінням Сулеймана ІІ. Понад чотири століття стоїть ця гробниця. Всередині під високим куполом вирізьблено алебастрові розетки, прикрашені смарагдом, улюбленим самоцвітом Роксолани. Коли помер Сулейман, а це сталося через вісім років після смерті коханої дружини, його поховали поруч з Роксоланою, як він і заповідав”. Райцентр на півночі Івано-Франківської області, на річці Гнила Липа, в 32 км. на захід від від Бережан. За однією з версій, саме звідси походила Настя Лісовська (1505 – 1561 рр.), дружина Сулеймана Красивого, відома всім як Роксолана (за іншими даними, її батьківщиною були Чемерівці на Хмельниччині). В жовтні 1999 року на центральній площі міста було встановлено пам‘ятник українському секс-символові, прикрашений бронзовими птахами, біля якого молодята зараз покладають квіти. З монументом пов‘язано багато історій. Ще за радянських часів по школах і підприємствах не раз збирали гроші на пам‘ятник Настуні. Люди гроші здавали, а монумент все не зводили. Куди поділися зібрані населенням тисячі - досі ніхто не знає. Тривалий час рогатинців намагались переконати, що не пасує встановлювати пам'ятник султановій коханці, професори зі Львова закликали витратити краще кошти на церкву тощо. До речі, після виходу на екрани серіала про Роксолану мешканці Рогатина почули себе глибоко ображеними. Обурило галичан не виконання і не сценарій – обурило те, що жодної сцени фільму не було знято в їхньому місті. Знімали навіть в горах Карпат, до яких звідси не так вже й близько, а в самому місті, де ще збереглися пам‘ятки архітектури того ж таки 16 ст. не відзняли ні одного кадру. Свою краянку в місті шанують. Скажімо, її іменем названо радіостудію місцевої птахофабрики “Рогатинська”. Це така іронія, хто не зрозумів. Про вік Рогатина, стверджує "Львівська туристична газета", говорить його назва. Міста, назви яких закінчуються на “-тин”, дослідники вважають найдавнішими. Археологічні пам’ятки, знаряддя праці, посуд доби палеоліту та бронзи, статуї Велеса, Перуна, назви сіл (Перенівка, Замчище) свідчать про те, що Рогатин заснували на місці первісних поселень слов’янських племен. Одна з легенд про заснування Рогатина розповідає, що якось під час полювання дружина Ярослава Осмомисла заблукала в темному лісі. Аж раптом вона побачила оленя з великими рогами, який і вивів її з лісу. На тому місці, де княгиня побачила оленя, щасливий князь вирішив побудувати місто. З того часу олень став символом Рогатина, на його гербі поруч із латинською літерою R зображено ріг благородної тварини. Продовжу цитувати газету: Перші письмові згадки про Рогатин датують XII-XIV ст. Усупереч твердженням деяких дослідників, що Рогатин – пізньосередньовічне місто, про яке згадують лише в пізніших документах; що на його території не проводили активних археологічних розкопок, які б підтвердили його давньоруське походження; що нібито його попередником було місто Голодівка, деякі вчені датують тут окремі пам’ятки ХІІ-ХІІІ ст. Крім того, в церкві Святого Духа виявлено напис слов’янськими цифрами “1184”, який вважають датою її спорудження. Рогатин належав до міст, зайнятих Казимиром у 1340 році. Як фортецю його згадують 1366 року в листуванні з польським королем. Як би там не було, можна майже впевнено датувати виникнення міста часами Галицько-Волинського князівства. В околицях майже приміського села Підгороддя розкопано декілька городищ X-ХІІІ ст. Там збереглися залишки валів, укріпленого дитинця, фундаменти церкви, сліди житлової забудови. У ХІІ-ХІІІ ст. Рогатином володіли українські бояри Рогатинські. Після захоплення 1340 року галицьких земель Польщею Рогатин розбудовується на теперішній території. Починаючи з 1535 року, місто отримало низку привілеїв як “наше місто Рогатин”, тобто королівське. В буллі папи Боніфація IX перемиському єпископу від 15 травня 1390 року Рогатин уперше названо містом. У 1539 році Рогатин отримав дозвіл на будівництво Ратуші та відкриття сукновальні, а прибутки від неї та від продажу горілки використовувати на спорудження оборонних мурів. В'їзд і виїзд із міста захищали Львівська та Галицька брами, що стояли над ровами на валах, укріплених частоколом, а потім мурами. Після здобуття в 1415 році Магдебурзького права (з тим здобуттям магдебургії якась плутанина, кажу вам!) місто вже не платило натуральну данину, міщани могли вільно вирубувати ліси і торгувати м’ясом. Загалом, Рогатин розвивався як ремісничо-торговий та оборонний центр. Тим, хто побуває в Рогатині, обов’язково розкажуть про місцевих визначних діячів культури, політики та мистецтва. Зокрема, з Рогатина походить славний рід Рогатинців. Брати Юрій та Іван Рогатинці (це на їхню честь у Львові назвали вулицю) належали до когорти провідних суспільно-політичних і культурно-просвітницьких українських діячів другої половини XVI ст. Чимало зусиль доклали вони, аби в 1589 році домогтися права організувати в Рогатині при церкві Різдва Пресвятої Богородиці місцеве братство за взірцем Львівського Успенського братства, яке подарувало йому свій статут, допомогли відкрити при ньому школу, прислали зі Львова дяків-учителів. У Рогатині народилися громадські діячі та політики Стефан Качала, Омелян Огоновський, історик Ісидор Шараневич, письменники Сильвестр Яричевський і Володимир Масляк, оперні співаки Роман Любинецький і Марія Сабат-Свірська, композитор Борис Кудрик... Привертає увагу в Рогатині також знаменита гімназія імені Володимира Великого, побудована на початку ХХ ст. архітектором І. Левинським за кошти селянського мецената І. Телев’яка. А знаменита ця гімназія тим, що її учнями й учителями були Антін Крушельницький, Іван Крип’якевич, Денис Лукіянович, Роман Грицай, Микола Чайківський і багато інших відомих українців. Біля греко-католицього храму за високими оборонними стінами з воротами, який знаходиться все на тій же центральній площі міста, позаду монументу Роксолани, є таблиця і вказівник, що запрошують відвідати гордість міста – найстаріший (чи один з найстаріших, принаймні) дерев‘яний храм України - церкву Святого Духа, що стоїть за свіжетесаними воротами на старому кладовищі, серед хрестів та надгробків. Споруджено храм ще 1598 року на березі Гнилої Липи. За однією з версій, церква є відбудованим аналогом своєї попередниці, в якій цілком міг правити батько Насті Лісовської. Підтверджує цю версію і той факт, що на місці теперішнньої церкви свого часу знайшли залишки старої дерев‘яної споруди. За народними переказами, найпершу церкву татари спалили якраз тоді, коли просто з-під вінця викрали Настю. Туристичний потенціал міста Рогатин Місцеві органи влади ставлять за мету надати пріоритетного значеня розвитку рекреації в Рогатиниькому районі, бачать у ній чинник, здатний розв'язати не тільки багато соціально-економічних проблем, а й забезпечити чітко визначене місце району в ряді найбільш привабливих для туристів регіонів. Природні рекреаційні ресурси Рогатинщини представлені лікувальними мінеральними водами, лікувальними грязями, кліматичними, водними, лісовими ресурсами. Об'єктами туристичного відвідування можуть бути два генетичних резервати бука лісового, один з яких знаходиться поблизу с. Воронів (площа 40,4 га) і підпорядкований Воронівському лісництву, а інший - площею 50,9 га знаходиться на території лісового заказника місцевого значення "Журитин". Тут охороняється цінний буковий деревостан 90-110 річного віку. Маршрут пішого відпочинку може включати територію розплідника дичини площею 59 га Букачівського лісництва, що створений для охорони і розмноження фауни. На території Рогатинського району переважно в обєктах природно-заповідного фонду охороняється 21 вид рослин і 5 видів тварин, що занесені до червоної книги України. Для водних видів відпочинку, оздоровлення і туризму найбільш придатними є ріки Днітсер та Гнила Липа. Довжина річки Дністер в в межах району - 15 км, р. Гнила Липа - 29 км. Крім цього, на території Рогатиньского району, поблизу населених пунктів Журавеньки і Козари, є заплавні озера (стариці) природного походження. У долинах рік поширені штучні озера (ставки). Найбільший ставок району знаходиться в долині р. Свірж. Це Княгиницьке водосховище площею 184 га. Загальна кількість ставків у Роагтинському районі - 68, площа водного дзеркала - 252 га. Історико-культурне середовище включає пам'ятки археології, арітектури, історії, народні промисли, фольклор, а також недіючі промислові об'єкти, що мають певну туристичну цінність. На території Роагтиньского району на державний облік взято 52 пам'ятки археології місцевого значення. Пам'ятки архітектури - найбільш цінні туритстичні обєкти. Всього в районі взято під охорону 20 пам'яток національного надбання (9 кам'яних, 8 дерев'яних, 2 змішаного типу церков, та 1 парк). Одна з п'яти найцінніших в області пам'яток архітектури, Церква Святого Духа (1598 р.) розташована в Роагатині. Зразком палацово-паркової архітектури є ансамбль в Приозерному псевдобароковий двоповерховий палац Рея (ХІХ ст. арх. Ю.Захаревич). У Рогатині функціонує три історичних некрополі: біля Церкви Святого Духа, при церкві св. Миколая та єврейське кладовище. На території Рогатинського району збереглися місця поховань і дислокації учасників визвольних змагань українського народу: 2 меморіали, 3 могили, Золота Поляна. Збереглися також кладовища німецьких вояків, полеглих у першій світовій війні в урочищі "Гайок" - с. Черче, меморіал на могилі євреїв і памятні знаки на місці розстрілу єврейського населення. У районі відкрито 6 пам'ятників і 8 меморіальних дошок. У Рогатині започатковано фольклорний фестиваль "Пісні Опілля". Рогатиньскі гаївки та колядки вміщено в багатьох фольклористичних та етнографічних працях. З народних ремесел найпопулярнішим є вишивка. З відкриттям "Бізнес-Центру" у місті Рогатині, створюються передумови для розвитку ще одного популярного виду туризму - бізнесового туризму. Перспективи подальшого розвитку міста Рогатин Серед пологих пагорбів галицького Опілля на перетині гомінких шляхів між Івано-Франківськом, Львовом, Тернополем мальовничо розкинулося прикарпатське місто Рогатин – батьківщина легендарної Роксолани (Насті Лісовської), дружини султана Сулеймана Пишного. Історія Рогатина бере початок від часів Галицько-Волинського князівства. В околицях села Підгороддя, неподалік міста, розкопано декілька городищ X—ХІІІ ст. Збереглися залишки валів, укріплень, фундаменти церкви, сліди житлової забудови. Перша згадка про Рогатин за літературними джерелами припадає на 1200 р. Привертає увагу в Рогатині знаменита гімназія імені Володимира Великого, побудована на початку ХХ ст. архітектором І. Левинським за кошти селянського мецената І. Телев’яка. А знаменита ця гімназія тим, що її учнями й учителями були Антін Крушельницький, Іван Крип’якевич, Денис Лукіянович, Роман Грицай, Микола Чайківський і багато інших відомих українців. Біля греко-католицього храму за високими оборонними стінами з воротами, який знаходиться все на тій же центральній площі міста, позаду монументу Роксолани, є таблиця і вказівник, що запрошують відвідати гордість міста – найстаріший (чи один з найстаріших, принаймні) дерев‘яний храм України - церкву Святого Духа, що стоїть за свіжетесаними воротами на старому кладовищі, серед хрестів та надгробків. Споруджено храм ще 1598 року на березі Гнилої Липи. Це архітектурна пам'ятка XVI ст. Вона являє собою тридільний храм, складе¬ний з товстих дубових брусів. Центральний зруб перекри¬тий наметовим дахом з трьома заломами і закінчується ліхта¬риком. Бічні пірамідальні бані дуже схожі на оборонні вежі. В дворі знаходиться триярусна дзвіниця, вкрита як і церква, дерев'яним ґонтом. В церкві зберігся іконостас, створений на кошти Рогатинського братства в 1650 р. Це — перлина українського мистецт¬ва XVІІ ст. Живопис іконостасу відзначається художньою довершені¬стю, в ньому втілені високі ідеали гуманізму. Над створен¬ням ікон безіменні митці працювали в період визвольної війни українського народу 1648-1654 р. В образах святих зображені люди, яким властиві глибокі пристрасті. Сповнена експресії фігура архангела Михаїла символізує оборонця рідної землі. З мечем і щитом в ру¬ках, він готовий до бою з ворогом. Реалістичний портрет богоматері. На ньому зображена проста українська жінка з лагідними очима, сповненими материнської любові. Виразні портретні характеристики у пророків та апостолів. За однією з версій, церква є відбудованим аналогом своєї попередниці, в якій цілком міг правити батько Насті Лісовської. Підтверджує цю версію і той факт, що на місці теперішнньої церкви свого часу знайшли залишки старої дерев‘яної споруди. За народними переказами, найпершу церкву татари спалили якраз тоді, коли просто з-під вінця викрали Настю. Інша споруда, яку видно вже здалеку – це, звичайно, Миколаївський костел все на тій же площі. Храм кінця 15-початку 16 століть. На сторінці Української кaтолицької церкви вказується, що костел зведено в 1538 році. За радянських часів, після реставрації, в споруді були склади та музей атеїзму. Є відомості, що споруда зведена на місці більш давньої. Храм соєрідно поєднав готичні та ренесансні елементи. Про його оборонний характер нагадують бійниці на височезній дзвіниці. Після неодноразових навал татар та турків храм часом подовгу стояв в руїні. В 19 ст., за Австро-Угорщини, була проведена його грунтовна реконструкція, в 1862 р. відремонтовано дзвіницю. Під час ІІ Світової війни були пошкоджені дах та шпиль костьолу. В 1945 р. споруду відремонтовано, в 1969-1973 рр. відреставровано. Зараз храм діючий, в ньому – дуже елегантний, хоча й скромний, вівтар, на який потрібно подивитись. Є в Рогатині ще одна дерев‘яна церква – св. Миколая. Вона, як і дзвіниця, була зведена в 1729 році. Типовий зразок тричасного та триверхого храму. Церква уніатська. В 1977-1978 рр. була реставрована, після чого там розмістився історичний музей. Чесно кажучи, за браком часу я її не змогла відвідати. Загалом місто справило найприємніше враження. Чисте, охайне, центральна площа – дуже гарна, з різнокольоровими будиночками та храмами в чудовому стані. За містом, по дорозі на Бережани, десь в 4-5 км. від Рогатина, звертаєш увагу на високу, окремо стоячу гору – так звану Чортову. За легендою, пасхальним ранком 8 квітня 1665 року, саме перед сумнозвісною битвою під Берестечком, гора почала потрошки пересуватися в сторону міста. Люди вважали, що це демони вирішили зрівняти Рогатин з землею. Та заспівали півні – і вся чортівня з цим співом щезла, розвіялась. Відомо, що був у місті сильно укріплений замок, вхід до якого був через кладовище Миколаївського костелу, та навіть слідів цієї твердині не лишилося зараз. Рогатин, хоч і невелике місто, проте дуже гарне і цікаве, тому привертає увагу туристів своєю красою і неповторною енергетикою.