3703788
Вхід

Україна - проживання, ресторани, спорт, культура, туризм

готелі, ресторани, магазини, послуги, санаторії, озера, гори

П'ятницька церква

Північний регіон

м.Чернігів

П'ятницька церква споруджена в кінці XII — початку XIII сторіч. Щоб правильно зрозуміти загальну об'ємно-просторову композицію П'ятницької церкви, її архітектуру, варто згадати, що час її будівництва був останнім періодом розвитку Стародавньої Русі домонгольської доби, був періодом напружених шукань в усіх верствах суспільства шляхів до об'єднання давньоруських земель і слов'янського народу для захисту від чорної хмари, яка сунула зі сходу. Ослаблена особистими чварами між князями, Русь не могла протистояти татаро-монгольським ордам і це відчували кращі сини давньоруського народу, в надрах якого наростав протест проти феодального дроблення земель, проти князів, які не могли дійти згоди і тим знесилювали державу.

 Як вважають деякі дослідники, цей протест і разом з тим ідеї єдності втілюються в архітектурі монументальних кам'яних храмів того часу.

Зовні споруда має вигляд стрункої башти майже квадратного плану (його розмір без східних півкрутлих виступівапсид приблизно 11X13 метрів), увінчаної стрункою банею. Оригінально вирішено тут перехід від прямокутника основи до барабана бані за допомогою триступінчастих арок-закомар та піварок-аркбутанів. Завдяки цьому споруді притаманна риса динамічного руху вгору і пірамідальність завершення. Цю рису доповнюють стрункі багатопрофільні (так звані пучкові) пілястри з тоненькими півколонками фасадів та подібні півколонки барабана бані, а також широкі виступи-лопатки по кутах. Вертикально видовжені площини стін між пілястрами та лопатками прикрашено різноманітними орнаментальними декоративними деталями з цегли-плінфи, подібно до першої в Чернігові кам'яної споруди XI сторіччя Спаського собору.

 Але в П'ятницькій церкві з'являються нові декоративні деталі, такі як сітчастий орнамент тощо. Сміливо в П'ятницькій церкві будівничі вирішили конструкцію стін, мурованих в нижній частині давньоримською своєрідною, технікою «в ящик», тобто проміжок між зовнішнім та внутрішнім рядками цегляної кладки заповнювався вапном, бетоном. А на рівні хор в товщі західної, південної та північної стін зроблено проходи-га-лереї, пов'язані з вікнами-бійницями. І, можливо, невипадково існує легенда про оборонну роль П'ятницької церкви у жовтні 1239 року, коли татаро-монголи приступили до Чернігова.

Устремління вгору, динаміка загальної вертикальної композиції храму-башти ще з більшою силою втілено в інтер'єрі, де панують вертикальні лінії могутніх зі зрізаними кутами чотирьох стовпів, на яких за допомогою ступінчастих арок і парусів виростає барабан бані з стрункими вікнами, увінчаний півсферичним куполом. Названа на честь покровительки торгівлі у слов'ян Параскеви-П'ятниці, церква була споруджена посадськими людьми, можливо, за участю «мастера не простого» — відомого давньоруського будівничого Петра Милонєга на північ від укріплень тогочасного міста поруч з Торгом, від чого й одержала назву «П'ятниці на Торгу».

Пізніше, після татаро-монгольської навали, коли поступово відбудовувалися давньоруські храми (особливо в період визвольної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького в XVII ст.) можливо відновлювалася й ця споруда. Перші, відомі з джерел реставраційні роботи здійснювались у 1670 році. У 90-х роках XVII сторіччя, ймовірно, за участю відомого архітектора Івана Зарудного П'ятницьку церкву було реконструйовано з надбудовою на східній та західній стінах складної форми струнких барокових фронтонів вишуканого малюнка, а баня одержала багатоярусне завершення, характерне для культової архітектури XVII—XVIII сторіч.
Особливо значними були перебудови пам'ятки після пожежі 1750 року та в XIX сторіччі, коли за рахунок прибудов до південного, західного та північного фасадів вона перетворилася на семибанний храм. Значними були переробки в середині церкви, де для розширення внутрішнього простору були стесані майже на третину опорні стовпи, виступи стін вівтарної частини, пробиті нові віконні отвори, значно розширені портали входів. Серед пізніших прибудов до П'ятницької церкви значну архітектурну цінність становила споруджена за проектом архітектора А. Карташевського у 1818—1820 роках кругла в плані ротонда-дзвіниця, через яку в нижньому ярусі був головний вхід до церкви. Дзвіниця була гармонійно пов'язана з об'ємом церкви і становила з нею єдине художнє і композиційне ціле завдяки гарно знайденому масштабу ротонди з півколонами тосканського ордера в першому ярусі та мальовничими кокошниками у вигляді мережива в другому ярусі, увінчаної бароковою банею, подібною до бані церкви.

В такому вигляді пам'ятка зберігалася до початку Великої Вітчизняної війни. У червні 1941 року вона була пошкоджена пожежею від фашистських бомбардувань, а 26 вересня 1943 року від вибуху фашистської бомби впала південно-західна половина пам'ятки і лише термінові консерваційні та протиаварійні роботи могли врятувати пам'ятку від остаточної загибелі. Ці роботи і були проведені у 1943—1945 роках під керівництвом відомого архітектора-реставратора П. Д. Барановського. Тоді ж ним був опрацьований ескізний проект реставрації пам'ятки у первинному вигляді. У дослідженнях П'ятницької церкви брали участь українські архітектори І. О. Ігнаткін, М. В. Холостенко, М. М. Говденко та ін. В 1962 році останні реставраційні роботи були завершені, а після закінчення реставраційних робіт всередині унікальну пам'ятку вітчизняної архітектури перетворено на музей архітектурно-історичного заповідника.

 
load