Центральний регіон
Полтавська область
На високому правому березі річечки Веприк, що впадає у Псел, існувало поселення, що потім стало основою сучасного села. Старі земляні вали на околицях берега— залишки прикордонних укріплень XVI ст. між Річчю Посполитою і Московською державою. Вперше поселення згадується в письмових джерелах на початку XVII ст. На рубежі 1708-1709 pp. під час Північної війни Веприцький гарнізон, що складався з 1100 російських солдатів і кількох сотень козаків Харківського полку витримував облогу армії шведського короля Карла XII і гетьмана І. Мазепи понад два тижні. Зазнавши відчутних втрат, нападники все ж таки опанували Веприком і спалили його.
В 1764 р. російська імператриця Катерина II подарувала село К. Розумовському - останньому гетьману України. Потім 1782 р. до скасування гетьманського управління на Україні тут розміщався центр Веприцької сотні Гадяцького полку.
Сучасний вигляд села прикрашають архітектурні пам'ятки, що збереглися на протилежних берегах річечки Веприк, — Успенська (1815-1821 pp.) і Миколаївська (1823 р.) церкви. Вони побудовані в стилі класицизму.