Центральний регіон
с. Диканька
Полтавська область, 385 02
Існує кілька варіантів походження назви села, одні пов'язують її з наявністю тут колись густих лісових масивів, що видавалися дикими, інші виводять назву від прізвища Дикань, яке, буцімто, мав чоловік, що першим оселився в цій місцині. Таке прізвище, і справді, донині дуже поширене в окрузі.
Досі точна дата виникнення селища залишається невідомою. Уперше воно згадується 1658. Тоді поблизу Диканьки зійшлися в герці загони полтавського полковника Мартина Пушкаря та гетьмана Івана Виговського.
До 1917 Диканькою володіли нащадки Кочубеїв. Частина колись дуже пишної садиби Кочубеїв збереглася донині. А раніше композиційним центром її був красивий парадний палац, побудований наприкінці 19 століття за проектом італійського архітектора Джакомо Кваренгі. Палац Кочубеїв у роки громадянської війни 1918—1920 було зруйновано й розібрано.
Миколаївська церква від 1794 слугувала усипальницею роду Кочубеїв. А про Троїцьку церкву, споруджену дещо раніше, є легенда, пов'язана з Миколою Гоголем: нібито, саме тут бував коваль Вакула з повісті «Ніч перед Різдвом».
Як ніякий інший край області, багата Диканьська земля природою. При самісінькому в'їзді до райцентру є кілька дубів-велетнів, що охороняються як пам'ятки природи. Їм уже не одна сотня років.
Знамениті дуби — то лише частка цього багатства. У районі є пам'ятка природи республіканського значення — Парасоцьке урочище. Та й хіба тільки це? Бузковий та Ялиновий гаї, Відслонення пісковиків, Лісосмуга Ізмаїльського, заповідне урочище Яворівщина, Писарівщанський парк, який є пам'яткою садово-паркового мистецтва, — це справжні перлини Полтавщини.