Західний регіон
Володимир Антонович Овсійчук народився 28 липня 1924 р. у с. Малий Скнит Славутського району на Поділлі. Як згадувала мати, це сталося передчасно, у самі жнива на полі, в день св. Володимира. Там же, у селі, де вчителювала мати пройшли його перші десять років життя.
У дитинстві Володимир любив сільські свята, особливо весілля, де наслухався пісень і музики, потайки бігав до церкви, слухав літургію і дивився на ікони. Живопис при¬тягував, як пісня. Так формувалася у нього любов до мис¬тецтва - найдорожче заняття всього його життя.
Згодом родина переїхала у село біля м. Славути, звідки родом була мати. Через Славуту протікала річка Горинь, навколо буяли ліси - соснові, дубові, березові. В такому мальовничому середовищі пройшли дитячі роки.
Найбільший вплив на хлопця мала мати. Виховувала в юнакові працелюбність, дисциплінованість, відповідальність за виконання будь-якої роботи, дотримання слова, вірність переконанням. До того ж була принципово ви¬могливою щодо знання рідної української мови.
Напередодні війни Володимир закінчив середню школу. На початку лютого 1944 р. мобілізований до армії. З боями пройшов від Тернополя до чехословацького кордону в складі полкової автоматної роти. За 20 днів до кінця війни, 18 квітня 1945 р., був поранений в обидві ноги, потрапив до шпиталю і разом з персоналом перевезений до Краснодара, де через рік закінчив армійську службу.
У 1946 р. Володимир Овсійчук вступив на акторський факультет Київського театрального інституту. Це була його найзаповітніша мрія. Проте через рік наступило розчарування. Він залишає інститут і стає студентом мистецтво¬знавчого факультету Ленінградської академії художеств. Вищу освіту завершив 1952 р. на історичному факультеті Львівського університету, де навчався з третього курсу.
Ще студентом університету Володимир Овсійчук працював у Львівській картинній галереї. Тривалий час (1952-1979 рр.) займався науковою, реставраційною, експедиційною роботою, що заклало підвалини подальшої дослід¬ницької діяльності.
Навчався в аспірантурі (Ленінград, Ермітаж), 1966 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: "Львівський живопис ХУІ-ХУПІ ст.".
У Львові поєднував роботу в картинній галереї з викладанням в Інституті прикладного та декоративного мистецтва. Згодом його запросили на роботу в Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР (з 1992 р. - Інститут народознавства НАН України). Тут Володимир Антонович написав ряд наукових праць, дві з яких у 1994 р. удостоєні Національної премії України ім. Т. Шевченка: "Українське мистецтво другої половини ХVІ першої половини XVII ст.: Гуманістичні та визвольні ідеї" (К, 1985), "Майстри українського бароко: Жовківський художній осередок" . Захистив 1989р. докторську дисер¬тацію на тему: "Розвиток гуманістичних ренесансних тенденцій в українському мистецтві та їх зв'язок з народно-визвольною боротьбою (друга половина ХVІ перша половина XVII ст.)".
З 1991 р. професор Володимир Овсійчук очолює відділ мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України.
Особливо плідним у науковому відношенні та педагогічній діяльності стає останнє десятиліття. Професор Овсійчук відвідав двічі Італію та США (з лекціями і науко-вими завданнями побував у Нью-Йорку та Філадельфії). Відомі світові музеї чимало додали цінного мистецтвознавчого матеріалу, який він використовує в науковій роботі та заняттях зі студентами Львівської академії мистецтв та інших закладів освіти.
Мистецька дослідницька праця не знає перепочинку - це постійний нескінченний процес, що захоплює вченого цілком і безповоротно, як вир води.