3675793
Вхід

Україна - проживання, ресторани, спорт, культура, туризм

готелі, ресторани, магазини, послуги, санаторії, озера, гори

Церква св. Андрія

Церква св.Андрія

Західний регіон

пл.Соборна 3а
м.Львів

Церква св. Андрія – перлина архітектури Львова

З глибини віків доносить до нас послання церква св. Андрія у Львові. Збудована на початку ХVІІ століття, до сьогодні залишається осередком релігійного й культурного життя галицької столиці. Від 1990 року вона є греко-католицькою парафією, в якій служать отці василіяни. Давніше це був однойменний римо-католицький костел при монастирі отців-бернардинів, відомих також під назвою отців-обсервантів, які є одним з відгалужень францисканського чину. До Львова ченці-бернардини прибули у 1460 році на запрошення Львівського старости Андрія Одровонжа, який одобрив будівництво біля Галицької брами дерев’яного монастиря і костелу, а назвали іменем патрона старости св. Андрія Первозванного. Декілька разів костел було зруйновано і знову відбудовано, а в 1600 році, після ухвали спеціальної комісії та декрету короля Зигмунда ІІІ розпочалося будівництво костелу, який стоїть і сьогодні. Керував будівництвом місцевий законник Бернард Авелідес. Архітектурні плани виготовив відомий львівський архітектор, будівничий Успенської Церкви та багатьох інших об’єктів у Львові, Павло Римлянин. Опісля він доручив будівництво львівському будівничому італійського походження Амброзію Прихильному, а закінчував його вроцлавський будівничий та архітектор Андрій Бемер. Цікаво, що новий костел «оббудовували» навколо старого, аж поки не засклепили головної нави, й аж тоді старий костел розібрали й румовища з нього вивезли за місто. До 1613 року закінчено будівельні роботи, а до 1630 р. —  усі оздоблювальні.

Сучасного вигляду церква св. Андрія набула у першій половині ХVІІІ ст. за настоятельства Яна Капістрана Вдзєконського, коли її оздоблено новими фресками та споруджено нові вівтарі. Авторами переважної більшості вівтарів були майстри Конрад Котшенрайтер та Томаш Гуддер з Ярослава. Від 1736 до 1746 року встановлено нові вівтарі, яких у церкві св. Андрія 16: головний св. Яна з Дуклі, а далі Пресвятої Богородиці; Антонія Падевського; Архангела Михаїла; Розп’ятого Христа; св. Петра з Алькантари; св. Теклі; св. Андрія Первозванного; св. Йосифа Обручника; св. Івана Капістрана; св. Анни, дочки Фануїла, пророчиці; св. Франциска; св. Станіслава з образом св. Варвари (оба образи втрачено); трьох Царів (з образом Різдва Христового); св. Івона; св. Бернарда. Всі вони багато оздоблені скульптурними композиціями та архітектурними деталями. Велика кількість вівтарів пояснюється бажанням вшанувати святих, а також давньою традицією, згідно з якою на одному і тому ж престолі не можна було служити більше однієї Літургії протягом дня.

Стінопис в техніці фрески у 1738-1740 роках виконав чернець-бернардинець Бенедикт Мазуркевич з помічниками С. Бартницьким, Ю. Волінським і Й. Срочинським. Фрески відзначаються сміливістю композиції та багатим колоритом.

Близько 1620 року розпочалося будівництво монастиря. Для цього львівський магістрат призначив чотирьох військових геометрів, щоб монастир міг бути не тільки помешканням ченців, а й помістити міську військову залогу. Саме тому монастир більше подібний до фортеці, аніж до чернечої обителі. Після церковної реформи, яку на зламі ХVІІІ-ХІХ ст. проводила влада австрійської імперії, бернардинський монастир було ліквідовано, а в ньому поміщено архів. Костел став парафіяльним. У ньому прийняв перше Святе Причастя Роман Шептицький, пізніше митрополит Андрей. Під час радянської окупації костел був недіючий. У 1990 році отці василіяни зареєстрували тут греко-католицьку парафію св. Андрія. У монастирському домі сьогодні міститься Центральний Державний Історичний Архів України.

Протягом останнього десятиліття у храмі ведуться реставраційні роботи для відновлення давнього вигляду цього величного храму.

Церква св. Андрія височіє над площею Соборною і примикає до міських фортифікацій Галицької брами. Вівтарем звернена на схід. З північного боку над нею підноситься вежа з годинником. За легендою, він іде п’ять хвилин наперед з того часу, коли з монастирської вежі чернець побачив ворогів, що наступали на Львів, але не мав можливості сповістити міську сторожу. Тоді він пересунув стрілки годинника на п’ять хвилин наперед, вдарили дзвони і був час замикати браму. Ці п’ять хвилин і врятували Львів.

В архітектурі церкви зустрілося більше архітектурних стилів. Церква тринавна, але в пресвітерії звужується до однієї нави. Бічний фасад та перший ярус головного, західного фасаду побудовано під впливом італійського ренесансу, тим часом верхні частини фасаду та західний і східний фронтони несуть на собі печатку німецько-голандських впливів.

На головному фронтоні, прикрашеному багатим різьбленням, у центрі верхньої частини розміщено медальйон із зображенням Бога Отця та Святого Духа у вигляді голуба, а нижче в аркоподібній ніші міститься статуя Христа Господа. На другому ярусі у подібних нішах – фігури Богородиці з Дитятком Ісусом на руках (в центрі) та Апостолів Петра (зліва) й Андрія Первозванного (справа). Вінчають фасади фігури святих францисканського чину.

При вході збереглася колона, яка служила постаментом для фігури св. Яна з Дуклі. Її встановили в 1736 році коштом крайового коронного Северина Михайла Жевуського за проектом (як вважають деякі дослідники) скульптора Фабіяна Фасінгера.

Криниця блаженного Яна з Дуклі знаходиться на монастирському подвір’ї з південного боку церкви. Поставлена стараннями настоятеля монастиря Феліціяна Левицького в 1748-1755 роках на місці первісного поховання святого. Вінчала її дерев’яна статуя святого, обкладена золотою бляхою; на склепінні купола було зображено ангелів, які несуть саркофаг святого Яна з Дуклі. В даний час криниця закрита. Дзвіниця, що стоїть на південний захід від церкви, побудована, як свідчить запис на таблиці, у 1733-1734 роках.

Головний вівтар святого Яна з Дуклі розміщено посередині т.зв. пресвітерію, тієї частини церкви, де вона із тринавної переходить в однонавну. Посередині міститься престол, на якому служиться Літургія, а також кивот. Зворотну сторону престолу творить саркофаг св. Яна з Дуклі. Справа і зліва від престолу бічними дверима можна пройти у приміщення поза вівтарем, де розміщується чернечий хор. Потужні колони підтримують скульптурну композицію слави святого Яна в небі. При основах колон — святі уставу св. Франциска Асизького: св. Франциск Асизький, св. Текля, св. Бернард, св. Іван Капістран, св. Людвіг і св. Бонавентура.

Тут міститься також чудотворна ікона Страждаючої Матері Божої, яка прославилася багатьма чудами. Свого часу вона була святинею жовківського василіянського монастиря. 27 червня 2001 року корону для неї освятив святіший отець Іван Павло ІІ.

На склепінні головної нави церкви зображено апофеоз святого Франциска. В самому центрі склепіння на колісниці, запряженій двома парами білих румаків виїжджає св. Франциск, який нагадує пророка Іллю, що здіймається на небо. Під час реставрації 2004 року виявлено, що автор попередньо скомпонував зображення по-іншому й колісниця повинна була рухатися на глядача, але потім передумав й виконав теперішню композицію. Реставратори залишили контури первісного задуму і тепер зображення можна бачити поряд з остаточною формою. Колісницею, яка прямує до освітленого напису «Ягве», керують ангели; також цілу композицію оточує сонм ангелів.

У східній частині, яка є ближчою до головного вівтаря, зображено збір Апостолів в оточенні ангелів та пророків. Посередині — Апостол Андрій, який тримає Х-подібний хрест, трохи нижче Петро і Павло, далі — чотири Євангелисти, а навколо інші Апостоли. У зеніті склепіння, в центрі композиції напис гебрайською мовою «Ягве».

У третій частині, ближче до хорів зображено композицію єдності Церкви: Отці Сходу, святі: Василій Великий, Григорій Богослов, Григорій Ніський та Іван Золотоустий, та Отці Заходу, святі: Августин, Амвросій Міланський, Ієронім та папа Григорій Великий навколо «Всевидючого ока» - ока, вписаного в трикутник, що означає Божу триєдиність, всюдиприсутність та всемогутність. При самій західній стіні зображено ангелів, які грають на різних музичних інструментах, прославляючи Господа Бога.

Амвон, тобто проповідальниця, розміщена при одній з північних колон церкви. В її основі знаходиться скульптурна композиція Христа на земній кулі, яка означає його владу над всім, що існує на землі, та чотирьох Євангелистів, які благовістили Христа усім народам, із притаманними їм символами: Іван (з орлом), Матей (з ангелом), Марко (з левом) та Лука (з тельцем). У верхній частині композиції зображено Бога Отця в оточенні Ангелів, а поряд стоять пророки Старого Заповіту: Мойсей та Арон.

Окремої уваги заслуговує церковний оргáн. Перед 1642 р. Станіслав Кучковський та Ядвіга Гоховська склали пожертву на його виготовлення. В 1761 році відбулися докладинй ремонт і переробка. В 1839 р. оргáн ремонтував Роман Духенський, а в 1906 Олександр Жєбровський його почистив і налаштував. Оргáн мав дві клавіатури, педалі, тридцять три голоси та дві копуляції. Він вирізнявся величним і чистим звучанням і, за свідченнями фахівців, був одним з найкращих і найбільших на теренах Речі Посполитої.

В апсиді пресвітерію розміщено монументальний образ Розп’яття Господа нашого Ісуса Христа. Його автор францисканець із Кракова Францішек Лексицький (помер у 1668 р.). Дослідники вважають образ копією картини Рубенса, однак видно, що подібними є тільки композиція, а техніка виконання, колорит твору належить духові і пензлю Ф. Лексицького.

Блаженний Ян з Дуклі (поч.XVст.-1484 р.) багато років перебував у львівському бернардинському монастирі. Після вступу до францисканського чину в Крошні й навчання та свячень обіймав посаду економа, а пізніше настоятеля монастирів у Крошні та Львові. В 1463 році прийняв більш суворий устав бернардинів і до кінця життя перебував у цьому монастирі, де виконував служби економа і сповідника. Ще за життя цей святий прославився різними чудами, а в 1739 році папа Климент ХІІ проголосив його покровителем Польщі, Руси та Литви.

Образ «Апофеоз (прослава) Яна з Дуклі» у 1677 році замовили міські радники і місто подарувало його монастиреві на знак вдячності блаженному за добродійства, які він проявив під час різних нападів та облог Львова неприятелями. У пресвітерії також розміщено велике панно, на якому в малих медальйонах зображено чуда святого Яна з Дуклі.

Гробницю святого за дорученням Б. Авелідеса виготовив з червоного мармуру скульптор Войцех (Адальберт) Капінос молодший. У цьому саркофазі протягом довгого часу зберігались мощі святого Яна. Спочатку гробниця була розміщена праворуч від головного вівтаря, а на початку ХVІІІ ст. її вмонтовано у зворотну сторону головного вівтаря, де гробниця знаходиться й тепер.

За головним вівтарем розміщується законний (чернечий) хор зі сталлями (лавами). Під час богослужінь тут перебувала братія. Первісні сталлі були виконані в 1640-44 р.р. братом Павлом з Бидгощі. Пізніше їх замінили у ХVІІІ ст., сучасні ж виконані у 1903-05 роках різьбарем з Пшеворська Антоном Рагоревичем. Теперішні сталлі – точна копія первісних.

 

Боже, Ти Бог мій!

Тебе шукаю пильно,

Тебе душа моя прагне,

тебе бажає тіло моє в землі сухій,

спраглій і безводній.

Отак і я у святині Тебе виглядаю, -

Побачити силу твою й Твою славу.

Твоя бо милість ліпша від життя,

Уста мої славитимуть Тебе.

(пс. 63)

 

Церква св. Андрія у Львові знову дарує людям Божу благодать через щоденні богослужіння, які тут відбуваються. Відвідайте святиню, поклоніться святощам у ній, і нехай Господь Бог Вас благословляє!

 

Текст: ієром. Корнилій Яремак, ЧСВВ

Використані матеріали: Володимир Вуйцик; Оля Верба

 

Фотогалерея

Церква св.Андрія

Церква св.Андрія

Фото Tomáš Brožek
 
Церква св.Андрія

Церква св.Андрія

Фото Tomáš Brožek
 
Церква св.Андрія

Церква св.Андрія

Фото Tomáš Brožek
 
фото поч. ХХ ст.

фото поч. ХХ ст.

Фото Володимир Шурко
 
Склепіння

Склепіння

Фото Володимир Шурко
 
Вівтар Пресвятої Богородиці

Вівтар Пресвятої Богородиці

Фото Володимир Шурко
 
Вітраж

Вітраж

Фото Володимир Шурко
 
Церква св. Андрія

Церква св. Андрія

Фото Володимир Шурко
 
Головний вівтар

Головний вівтар

Фото Володимир Шурко
 
Вівтар св. Антонія Падевського

Вівтар св. Антонія Падевського

Фото Володимир Шурко
 
Інтер\'єр. Загальний вид

Інтер'єр. Загальний вид

Фото Володимир Шурко
 
Церква св.Андрія

Церква св.Андрія

 
 
 
load