1706434
Вхід

Україна - проживання, ресторани, спорт, культура, туризм

готелі, ресторани, магазини, послуги, санаторії, озера, гори

Маєток Харакс

Південний регіон

Ай-Тодор
АР Крим

Маєток отримав назву від римської фортеці Харакс, яка знаходилася в даній місцевості ще в II-III ст. н.е. Відкриття Харакса відбулося в 1896 році Великим Князем Олександром Михайловичем

Основна частина Ай-Тодора залишилася Великому князю Олександру Михайловичу, а менша, за рішенням Михайла Миколайовича, була віддана третьому синові- Георгію Михайловичу, який у 1899-1900рр. докупив ще 16 десятин і побудував маєток Харакс. Нижньоалупківське шосе розподіляє маєток Харакс на дві частини.

 У верхній частині парку є дорога, а в нижній - прямі кам'яні сходи з 223 сходини, що ведуть до моря. Доріжки в парку викладені кам'яними кубиками і посипані гравієм, деякі- обсажені підстриженим буксусом у вигляді бордюру. У парку добре ростуть хвойні дерева - таврійські й австралійські ялини, лівандські кедри й ялиці, а також магнолії, лаври, липи. Всі дерева були посаджені одночасно з будівництвом маєтку. До наших днів збереглася антична альтанка.

Нижня частина  є парком, в якому були збудовані палац, поштовий будинок і т.д. Верхня частина маєтку,  розташована на схилі гори, вкритої лісом. У цій  частині є фруктові насадження, маслини, мигдаль, облаштовані городи і збудовані будівлі господарського характеру. Парк маєтку розташований на схилі гори, у досить рівнинній місцевості з нахилом у бік моря. Він був закладений за проектом М. Краснова і є прикладом його таланту як ландшафтного архітектора .

Вважається, що Великий князь Георгій привіз її з Греції для своєї коханої дружини Марії, уродженої принцеси Грецької. Окрім того, тут ще є такі архітектурні шедеври як витончений храм Преображення Господнього і святої Ніни. Церква святої Ніни була частиною архітектурного комплексу великої кількості житлових споруд спадкового кримського маєтку Великого князя Георгія Михайловича Романова, розташованих на західній стороні мису Ай-Тодор. Закладення будинкової церкви (за проектом Н. П. Краснова) відбулося 14 січня 1906 р. Побудована вона в 1908 р. За пропозицією Н. П. Краснова і за згодою замовника церкву вирішено було побудувати на зразок культової архітектури Закавказзя, за мотивами стародавніх грузинських і вірменських храмів. Церква була освячена на честь святої Ніни, небесної покровительки старшої дочки князя. На його фасаді до нині є стародавня виставка- барельєф, на якій зображений орач. Маєток Олександра Михайловича був достатньо пристосованим не тільки для відпочинку, але й для того, щоб давати значні прибутки. Здебільшого кошти давали виноградники та виноробство, торгівля фруктами і квітами. Саме для цього в 1899-1902рр. архітектор Секавін і підрядчик Бібіріді побудували винні льохи. Отже, у маєтку виробляли для продажу такі сорти вин: • Червоне столове; • Бордо; • Біле столове; • Педро-Хіменес; • Семільйон; • Каберне червоне; • Мускат солодкий; • Мадера Головним виноробом маєтку протягом довгого часу був К.І. Ансельм- почесний громадянин, який навчався у Ризькій гімназії, в Берлінському і Лейпцизькому університетах. Він жив у маєтку і одержував 1020руб. в рік зарплати та 4% від суми реалізованих вин. У маєтку постійно проводилися роботи з розширення та благоустрою. В описах плану приміщень за 1900р. є такий перелік: 1. Палац, де жили Великий князь Олександр Михайлович, Велика княгиня Ксенія Олександрівна, Велика княгиня Ірина, фрейліни; 2. Малий палац; 3. Кухня; 4. Будинок охорони; 5. Світський будинок для фрейлін, камердинерів, фельдшера, вчителів, солдатів, кухонної прислуги та ін.; 6. Пральня; 7. Приміщення для гостей; 8. Флігель; 9. Великий барак- квартира винороба Ансельма; 10. Малий парк- музей; 11. Школа.  На території головного маєтку князя Олександра розташована унікальна “горизонтальна стежка“, яка з’єднує Лівадію та Ай-Тодор. Верхи на коні чи пішки вони постійно здійснювали довготривалі прогулянки, зустрічалися, ходили в гості, бо від доріжки були зручні спуски до маєтків “Чаїр“, “Дюльбер“ , “Харакс“ , “Кічкіне“.Сьогодні вона називається “сонячна дорога“. Дуже часто цій стежці дають іншу назву- “кролівська дорога“ , але це неправильно, оскільки остання була значно коротшою, ніж “горизонтальна“ , і знаходилась ближче до моря та з’єднувала Ореандський і Лівадійський парки. Зараз від “королівської дороги“ залишилися невеликі ділянки. “Горизонтальна стежка“ (довжиною 6 км. ) була одним із найулюбленіших місць відпочинку Романових.

 
Lázně | Profi.cz | Hledej ubytování | auto profi | Ukraina Travel | Menu4u
Інформаційна система As4u © 2000-2013
load